Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
24 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИ ТТЯ”, ЛЮТИЙ 2014 НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР Лютневий сніг весною пахне Про назву другого місяця року і остан - нього місяця зими говорить ще одна народна приказка: «Лютневі п рикмети – це метелиці та замети » . А також це місяць контрастів, коли вітри, завірюхи, тріскучі морози чередуються з відлигами. У давнину, до при й няття християнства цей місяць був ще й останнім у річному циклі, завершуючи його, тому давні римляни нази - вали його «фебруаріс», що в перекладі з латин ської означає «очищення». Ця назва збереглася й досі в більшості европейських народів. Для українських хліборобів в лютому закінчувався зимовий відпочинок і почина - лась підготовка до весняних робіт, тому селя - нин ув ажно стежив за погодою, прогнозуючи за народними прикметами погоду не тільки на весну, але й на літо. Найбільше вірили в прик - мети в день святкування Стрітення – найша - нов нішого свята в лютому. В цей день, 15 люто го, за народним прогностиком зима зуст - рі чається з весною. Люди вірили, щ о яка погода в той день, такою буде і весна. Якщо тепло, то й березень теплий, коли мороз, то зи м а ще буде брати верх протягом довшого часу. Якщо випадає відлига – весн а рання і тепла, якщо падає сніг – весна буде дощовою, я кщо хурделиця – весна пізня і холодна, коли хмарно – ще будуть дошкульні морози. Прогнозували погоду протягом лютого не тільки на весну і літо, але й на найближч і дні. Ось деякі з них: Якщо птахи сідають на верхів’я дерев – перед потеплінням. Голуби воркуюь – тепло віщують. Ворони зчиняють несамовитий галас – на відлигу. Хмари пливуть низько – на холод, про - ти вітру – на сніг. Білі хмари на мороз, ясні сутінки – на холод. В не так далеку давнину в лютому за два тижні до Великого посту в Україн і справ - ляли «зимових дідів», пов’язані з традиційною шаною українців до своїх предків. Шана до предків завжди в нас була , як і в більшості народів , на високому моральному рівні. В цей день на вечерю готували традиційні обрядові страви. Коли родина сідала до столу, згаду - вали в молитві п оі менно всіх, хто відійшов у засвіти. Ставили страву (коливо) на підвікон - ня, «щоб і діди повечеряли » . Прибирали мо - ги ли, ставили на них свічки. На жаль, ця тра - диція занепала з окупацією України біль шо - виками, коли людин а, її життя не мали жодної цінності, а вважалася тільки «гвинти ком» в будові комуністичного «раю». Зне ці нення лю - ди ни як при житті, так і після смерті давало змогу кривавим катам масово вбивати «воро - гів народу» в катівнях, а трупи потайки зако - пувати в безіменних ямах, топити в морі, спа - лю вати. В таборах ҐУЛАҐу померлим про бива - ли груди, трощили голови, як - небудь приси - павши обледенілою землею. А жертви москов - ського Голодомору - геноциду 30 - х ро ків ? ! Як наслідок більшовицького нівелю - ван ня духовн их цінностей в нашому народі, маємо сучасну байдужість до шанування пред - ків, звідси і плюндрування могил, цвинтарів. Наруга над людською пам’яттю завжди в циві - лізованих країнах суворо засуджувалась і кара - лась. Як плоди нашого теперішнього родовід - ного б езпам’ятства м аємо будинки для пере - ста рілих при живих і в достатках синах та доч - ках, маємо в дитячих будинках та сиро тинцях дітей при живих батьках. Добре засвоїла ра - дянську політику маловартості людини та її життя і сьогоднішня «українська» влада, по си - лаючи озброєних до зубів бандитів в міліцей - ських мундирах проливати кров вірних синів і дочок України на майданах і вулицях. Тож чи не пора нам повернути в кож - ний дім і кожну оселю національну обітницю – «вечерю для дідів», якщо хочемо, щоб і нас пам’ ятали майбутні покоління. В кожному домі маємо для кого готувати «вечерю дідів», є кого запрошувати на цеї. Це – мільй о ни на шо - го люду, що загубилися в безіменних могилах на всіх континентах планети. Маріанна Онуфрик.
Page load link
Go to Top