Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2011 Про надзвичайно цікаву істо рію і архітек - туру цієї церкви залишаю знав цям до опи - сання. Якраз ми потрапили на свято Спаса, так що ми мали можливість приєднатися до мешканців міста. З свят ом Спаса пов ’ язані різні обжинкові обряди: святять у церкві обжинкові вінки, з нежати х на ниві кількох стеблинок зав ’ язують «спасову бороду». Львів ’я ни, хоча й міщани, але затримують давні українські звичаї й обряди. Було дуже зворушливо зайти до заповненої церкви, де кожен тримає в руках прекрасні, по - мис - тець кому вироблені китиці засушеного зілля і кошики яблук. Всі вірні під проводом хору беруть участь у Службі Божій. Мороз поза шкіру йде. Я чуюся так, як вдома. Можу разом з парафіянами співати. По закінченні Богослуження миряни стають по двох сто - ронах входу, а священики, ідучи серединою, святять людей, зілля і яблука. Тут я підхо - джу до двох гарних жіно к у вишивках з особливими китицями зілля, щоб їх сфото - гра фувати. Вони мене запитують, звідки я приїхала. Відповідаю, що з Америки. “ А ми з Італії ”. І так діяспора стрічається. З при - ємністю ми спостерігали, з яким бажанням, вірністю і радістю львів ’ ян и долучаються до великого свята. З церкви вирушаємо на Личаківське кладовище. Кожного разу я відвідую це най - величніше і найстарше кладовище в Европі, де мене обгортають душі наших предків. Здається, що вступаю в давнє минуле. Купую китиці квітів, щоб положити на гроби бабусі і дідуся мого зятя Андрея Олексія, на свіжу могилу моїх друзів Ярослава і Олі Ісаєвичів, які лежать коло вічного місця спочинку зас - новниці Союзу Українок Мілени Рудницької. Скорботні, але дуже цікаві надгробки і пам ’ ятники. Скульп турні композиції над - гроб них пам ’ ятників, які знаходяться на Личаківськом у кладовищі , залишаються в пам ’ яті назавжди. Це місце не залишає лю дину бути байдужим. Воно запам ’ ята - ється на все життя, як музей української слави, краси, мистецтва та вічності. По обіді ми мали кілька офіційних зустрічей. У Львівському обласному відділі СУ – Світлиці, так називають домівку СУ, яка знаходиться на вул. Франка, наша голо - ва дала інтерв ’ ю на радіопрограмі. У Світ - лиці нас вітали членки комітету святкування 90 - ліття СУ чарівна, енергійна і весела пані Марійка та адміністратор пані Таня. Так, як і всі союзянки, вони веселі, ввічливі, зарадні і дуже працьовиті. Повертаючись до хати, ви - рішили вступити на Ринок. Тут знову маса народу, сидять на лавках, їх забавляють ву - л ич ні артисти: музиканти, міми, танцю ристи. Зблизька чути чудову музику, яка нас при - ваблює. Підходимо, а там кав ’ ярня - бар, за межами якої знаходиться танцювальний майданчик. Під зоряним небом замріяні па - ри витанцьовують танґо. Ми з Маріянною пе - реглянулися, і одночасно нам пригада лися чарівні вечори нашої молодості на Союзівці. Ох, щоб молодість повернулася..., і щоб ми могли жити у Львові... Загу блені в наш их милих задумах повертаємося до кварти ри . В понеділок Роман нас везе до 8 - ої міської кл інічної лікарні м. Львова – центру термічної травми та пластичної хірургії. Нас зустрічає д - р Василь Савчин, завідувач центром. Він знайомить нас з лікарнею. Лікарня стара, в жахливому стані, чути пліснявою, килими старі, меблі в почекальні чорні від бруд у... Д - р Савчин це все бачить, сам докладає свої гроші на покращення стану лікарні. В першій кімнаті лежала 9 - ти місячна дівчинка Ангелина з попареним від окропу животиком. Біля неї також від окропу попечений півторарічний хлопчик. В наступній кімнаті лежа в 9 - ти річний хло - пець, який ще у 2 - х річному віці отримав страшні опіки на ногах. Тепер йому робили пересадку шкіри, щоб міг згинати ноги. Тіло росте, але шрами після опіків не розтя га - ються. Далі знайомимося з молодою дівчи - ною, яка отримала опіки на г олові від хіміч - них речовин. Бідненька хотіла пофарбувати волосся, і хімія з’ їла тіло до черепа. Кожною дитиною опікується мама. Мами дослівно там жувуть. Між іншим, в лікарні немає теплої води. Нам, як мамам, було дуже важко дивитися на такі терпіння. Кожна з нас зайшла до канцелярії д - ра Васи ля зі спухлими і червоними від сліз очима. Він показав нам альбом його па цієн - тів, – страшні опіки з різних причин: вогню, електрики, пари і хімії. Ми теж бачили знімки після його операцій. Закінчення в наст. ч ислі. Лідія Білоус, заступниця голови СУА для справ зв’ язків Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
