Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2011 Про надзвичайно цікаву істо рію і архітек - туру цієї церкви залишаю знав цям до опи - сання. Якраз ми потрапили на свято Спаса, так що ми мали можливість приєднатися до мешканців міста. З свят ом Спаса пов ’ язані різні обжинкові обряди: святять у церкві обжинкові вінки, з нежати х на ниві кількох стеблинок зав ’ язують «спасову бороду». Львів ’я ни, хоча й міщани, але затримують давні українські звичаї й обряди. Було дуже зворушливо зайти до заповненої церкви, де кожен тримає в руках прекрасні, по - мис - тець кому вироблені китиці засушеного зілля і кошики яблук. Всі вірні під проводом хору беруть участь у Службі Божій. Мороз поза шкіру йде. Я чуюся так, як вдома. Можу разом з парафіянами співати. По закінченні Богослуження миряни стають по двох сто - ронах входу, а священики, ідучи серединою, святять людей, зілля і яблука. Тут я підхо - джу до двох гарних жіно к у вишивках з особливими китицями зілля, щоб їх сфото - гра фувати. Вони мене запитують, звідки я приїхала. Відповідаю, що з Америки. “ А ми з Італії ”. І так діяспора стрічається. З при - ємністю ми спостерігали, з яким бажанням, вірністю і радістю львів ’ ян и долучаються до великого свята. З церкви вирушаємо на Личаківське кладовище. Кожного разу я відвідую це най - величніше і найстарше кладовище в Европі, де мене обгортають душі наших предків. Здається, що вступаю в давнє минуле. Купую китиці квітів, щоб положити на гроби бабусі і дідуся мого зятя Андрея Олексія, на свіжу могилу моїх друзів Ярослава і Олі Ісаєвичів, які лежать коло вічного місця спочинку зас - новниці Союзу Українок Мілени Рудницької. Скорботні, але дуже цікаві надгробки і пам ’ ятники. Скульп турні композиції над - гроб них пам ’ ятників, які знаходяться на Личаківськом у кладовищі , залишаються в пам ’ яті назавжди. Це місце не залишає лю дину бути байдужим. Воно запам ’ ята - ється на все життя, як музей української слави, краси, мистецтва та вічності. По обіді ми мали кілька офіційних зустрічей. У Львівському обласному відділі СУ – Світлиці, так називають домівку СУ, яка знаходиться на вул. Франка, наша голо - ва дала інтерв ’ ю на радіопрограмі. У Світ - лиці нас вітали членки комітету святкування 90 - ліття СУ чарівна, енергійна і весела пані Марійка та адміністратор пані Таня. Так, як і всі союзянки, вони веселі, ввічливі, зарадні і дуже працьовиті. Повертаючись до хати, ви - рішили вступити на Ринок. Тут знову маса народу, сидять на лавках, їх забавляють ву - л ич ні артисти: музиканти, міми, танцю ристи. Зблизька чути чудову музику, яка нас при - ваблює. Підходимо, а там кав ’ ярня - бар, за межами якої знаходиться танцювальний майданчик. Під зоряним небом замріяні па - ри витанцьовують танґо. Ми з Маріянною пе - реглянулися, і одночасно нам пригада лися чарівні вечори нашої молодості на Союзівці. Ох, щоб молодість повернулася..., і щоб ми могли жити у Львові... Загу блені в наш их милих задумах повертаємося до кварти ри . В понеділок Роман нас везе до 8 - ої міської кл інічної лікарні м. Львова – центру термічної травми та пластичної хірургії. Нас зустрічає д - р Василь Савчин, завідувач центром. Він знайомить нас з лікарнею. Лікарня стара, в жахливому стані, чути пліснявою, килими старі, меблі в почекальні чорні від бруд у... Д - р Савчин це все бачить, сам докладає свої гроші на покращення стану лікарні. В першій кімнаті лежала 9 - ти місячна дівчинка Ангелина з попареним від окропу животиком. Біля неї також від окропу попечений півторарічний хлопчик. В наступній кімнаті лежа в 9 - ти річний хло - пець, який ще у 2 - х річному віці отримав страшні опіки на ногах. Тепер йому робили пересадку шкіри, щоб міг згинати ноги. Тіло росте, але шрами після опіків не розтя га - ються. Далі знайомимося з молодою дівчи - ною, яка отримала опіки на г олові від хіміч - них речовин. Бідненька хотіла пофарбувати волосся, і хімія з’ їла тіло до черепа. Кожною дитиною опікується мама. Мами дослівно там жувуть. Між іншим, в лікарні немає теплої води. Нам, як мамам, було дуже важко дивитися на такі терпіння. Кожна з нас зайшла до канцелярії д - ра Васи ля зі спухлими і червоними від сліз очима. Він показав нам альбом його па цієн - тів, – страшні опіки з різних причин: вогню, електрики, пари і хімії. Ми теж бачили знімки після його операцій. Закінчення в наст. ч ислі. Лідія Білоус, заступниця голови СУА для справ зв’ язків Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
