Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Далекого вже 1947 року, осмислюючи твор чий доробок Олени Теліги, Юрій Шевельов дав точну, лаконічну і вичерпну характеристику феноменальному явищу народження таланту, засвідченого єдиною поетичною збірочкою з неповними чотирма десятками віршів: „Можна творити поезію високого патріотизму, ні разу не вживши слів - батьківщина або вітчизна; можна пройняти творчість палкою любов’ю до України, ні разу не вживши слова Україна; можна писати пристрасні любовні поезії, не вживши слів любов чи кохання. Бо поезія — не називає, а прориває. Цього не знає більшість наших молодих і літніх претендентів на звання поета. Це добре знала Олена Теліга”. Леонід КУЦЕНКО, літературознавець , Кіровоград. ...А життя моє без тебе - зрадою' Чи не заздрісне пошанування та одночасне висвячення у поетеси з уст знаного літерату рознавця авторки відомих на сьогодні тридцяти восьми віршів?! Погоджуюся з гіпотезами дос лідників творчости поетеси, що варто спо діватися на те, що десь у приватних архівах віднайдеться ще кілька її творів, але й маємо тверезо визнати, що від середини тридцятих років Олена Теліга цілковито посвятила себе саможертовній політичній праці на благо від родження нації, у якій, на жаль, майже не залишалося місця для віршів. Вона утвердилася поетесою однією збірочкою, і можна лише пошкодувати, що час і доля нації відібрали її від творчості, і, зрозуміло, що лише частково маємо говорити про драму таланту. Хай дарує мені читач за мимовільний відступ, але щоразу, коли торкаюся теми мистецької долі Олени Теліги, мені чомусь спливає у пам’яті вже справжня драма іншого нашого геніального співвітчизника - Павла Тичини. Драма, усвідомлена ним самим ще влітку 1938 року. Тоді автор дюжини поетичних книг записав до свого щоденника: „Після твоєї смерті все твоє написане уміститься на 50 сторінках”... Два українські митці, дві долі... Але повернімося до нашої поетеси. Цито ваний вище Ю. Шевельов акцентує на альбом ному характері віршів Олени Теліги, зазна чаючи, що „це анітрохи не образливо для пам’яті поетки”. Суголосний з ним і Юрій Бойко, коли зазначає, що „її поезії у найбільшій мірі лірично- біографічні. Її лірика не просто сповідь, а прорив, що виростає з інтелектуального проз ріння в майбутнє...”. Умисне і я наголошую на глибоко особистісних, скажімо, щоденникових переживаннях, на інтимності поетичної сповіді Олени Теліги, однаковою мірою притаманній поезіям, у яких читач розкошує над язичницьким захопленням життям („Соняшний спогад”), чи предковічній свідомості обов’язку й покликання долі дружини-Ярославни („Мужчинам”), чи осмислення з позиції жінки-берегині роду й народу героїчного чину („Поворот”), оскільки інколи ловлю себе на тому, що ми починаємо „заговорювати” спадщину поетеси загальника ми, на кшталт „поезія державотворення” тощо. Не догледівши у творах Олени Теліги, наприк лад, того, що побачив у ній Юрій Клен ще 1935 року, аналізуючи творчість вісниківської квад риги: „Поезія Теліги далека від звичайної еро тики, яку так часто подибуєш у творах жіночих...
Page load link
Go to Top