Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
було обрано однією зі співголів новоствореної Ліґи “Матері і сестри - віїнам України”. - І як Ви “вписалися” в цю організа цію? - У мистецькому середовищі я через своє невміння пристосовуватися та запобігати була такою собі білою вороною, через те пережила важкі часи в театрі. Труднощі, які виникли у ме не тоді з керівництвом, відтак і мала кількість ролей, на щастя, мене не зломили, а спонукали до активної концертної діяльности. Так я реа лізовувала своє мистецьке покликання й задо вольняла свої творчі амбіції. У тому були свої переваги: адже тут я виступала не тільки ви конавцем, але й автором літературно-мистецьких композицій, режисером та виконавцем одно часно. - Думаю, що це ще й вивело Вас на значно ширшу авдиторію, сприяло популяр ності, адже Ваше нове творче амплуа, як я розумію, припало на часи національного відродження, чи не так? - Справді, я активно співпрацювала із Спіл кою письменників України, у стінах якої заро джувалася хвиля національного та культурного відродження й повернення історичної пам’яте, створювалися громадські організації та політич ні партії. Пригадуєте справжній шквал літерату рно-мистецьких вечорів, коли в українську куль туру поверталися імена замовчуваних і забутих, репресованих радянською владою письменни ків?! Відкривалися архіви, входили в нашу свідо мість нові талановиті твори, почалося живе спіл кування з українською діяспорою на Заході... - Але, може, був якийсь імпульс, що збудив Вашу душу? - Знаєте, тоді нас наче полоснули по живому - щоб українство збурилося і відро дилося. Ті вражаючі архівні матеріяли про Ва силя Стуса, його твори, що зазвучали на повен голос так свіжо й так пристрасно, акція його пе репоховання, вечори, присвячені пам’яті Олени Теліги, інших українських письменників, чиї імена так довго перебували в мороці забуття, - все це будило розум і серце, хотілося й собі долучитися до процесів відродження. Ті вечори в Спілці письменників, Будинку вчителя, пізніше в Українському Домі збирали сотні людей. Від значення 500-ліття українського козацтва мене просто заскочило своєю маштабністю, велелюд дям та силою пережиття, а пізніше вразило мене й святкування 2000-ліття Християнства, органі зоване “Просвітою”. Я тоді немов жила у двох вимірах - буттєвому з його повсякденними потребами та духовному - вільному від суєти, всього проминущого. Але, очевидно, першим і найсильнішим імпульсом, поштовхом був Іван Багряний - все, що дізналася про цього письменника, перевер нуло мені душу. - Отже, ця хвиля національного від родження, торкнувшись, пані Галино, Вашої душі, не могла не відбитися на роботі вашої Асоціяції? -Асоціяція - то був інший світ, який тоді існував у межах дозволеного, усталеного ще за радянської системи. А люди вже прагли змін. Конференція, на яку зібралися 1992 року жінки, що входили до Ліґи, обрала мене її президентом. А вже наступного року ми відійшли від Асоці яції і зареєструвалися як самостійна громадська організація - Ліґа “Матері і сестри - воїнам України”. -Отже, Ваша праця зосереджена була переважно на військових колективах? -Так, того потребував час, формування Української держави та українського війська. Відповідно до Статуту нашої організації, жінки гуманітарної сфери перебирають на себе завдан ня нести в українське військо мистецьке слово, аби сприяти формуванню в молодих вояків на ціонального світогляду, патріотизму, високої ду ховносте, загальнолюдських моральних варто стей. Проводили у війську велику культурно- просвітницьку роботу, порушували екологічні проблеми, реалізовували проект ООН у боротьбі зі СНІДом. Навіть мали спеціяльну програму для жінок-військових, зокрема проводили для них семінар “Від безнадії - до активного суспільного життя”. Навіть на тій хвилі національного пробу дження вдалося реалізувати такий мій великий проект, як створення військового театру для національно-просвітницької роботи, який, на жаль, із зміною військового керівництва припи нив своє існування. Утім, і сьогодні, коли Ліґа має нову назву “Матері і сестри - молоді Укра їни” (перереєстрація відбулася два роки тому) і здобула статус міжнародної, ми не залишаємо військових теренів. Отож і відзначення свята Покрови, про яке Ви згадали, показало, що послідовне “вив’язування” національної ідеї в 6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2001 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top