Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
За ївгою ШУГАЙ Марія ЛЮДКЕВИЧ ЗОЛОТЕ ПАВУТИННЯ Було це давно, давно. Надходило Різдво. У великій, ясній, чистій кімнаті стояла ялинка. Вона була дуже гарна. На ній висіли золоті дзвіночки, срібні зірки, прегарні цяцьки. Діти не бачили тієї ялинки, бо ще не прийшов час. Але всі хатні тваринки її бачили. Бачив її кіт своїми зеленими очима; бачив її маленький котик своїми блакитними очима; бачив її песик своїми карими очима. Навіть маленька мишка, яка так боялася великого кота, вибігла на мить зі своєї нори, щоб глянути на ялинку. Але був хтось, хто не міг бачити цієї гарної ялинки. То - павуки. Вони жили у темних кутках на горищі та в льоху. Павуки так само хотіли бачити ялинку, як і решта хатніх тваринок. Але напередодні Різдва кожна мама порядкує вдома, щоб на свято було чисто і гарно. Мамина щітка пішла по кутках - шур, шур - і всі павуки мусіли тікати. І тому вони не бачили ялинки. А павуки, як усім відомо, люблять усе знати й усе бачити. І вони зажурилися, що не бачили ялинки. Вони пішли до Ісуса, Сина Божого, і сказали: Ісусе, Сине Божий! Усі можуть подивитися на ялинку, а нас викинули з хати. І ми не побачимо ялинки! Ісусові стало шкода павуків, бо то були добрі павуки. І Він їм сказав: - Ви павучки, побачите ялинку! І рано-вранці на Свят-Вечір, коли ще всі спали Він впустив усіх павуків до кімна ти, де стояла ялинка. І павучки тихенько лізли звідусіль - з горища, з льоху, з коридорів - до теплої, ясної, чистої кімнати, де стояла ялинка. Був там і тато-павук, і ма- ма-павучиха, і маленькі кругленькі павуче- нята. Всі вони оглядали ялинку. Потім вони вилізли на ялинку й почали оглядати кожну цяцьку: і золоті дзвіночки, і срібні зірки, і кольорові свічечки... А коли надивилися, полізли щасливі назад. ПЕРШИЙ СНІГ Розірвалась перина небесна, Біле пір’я летить без упину. Ось ще трошки, ще мить, ще хвилину... Стане місто мов казка чудесна. Діти в пір’ї, неначе індуси, Лиш блищать розхвильовано очі. А трамваї так смішно ґелґочуть, Наче бабині злякані гуси. Наталка ПОКЛАД ВЖЕ ЗИМА - Мамо, це уже зима? запитала донечка. - Листя і трави нема і не видно сонечка. Пролітає білий сніг, землю покриває, а за руки і за ніс морозець щипає. Тоді прийшов Ісус і глянув на ялинку. І що ж побачив!!! Уся ялинка й усі цяцьки були вкриті павутинням. Це павутиння висіло, як довгі нитки з кольорових свічок, з срібних зірок, з золотих дзвіночків, з зелених гілок ялинки. Ісус знав, що мама в цій родині не любить павутиння і не схоче, щоб воно було на різдвяній ялинці. Він доторкнувся до павутиння, і воно обернулося на золото. А як засвітилася на небі перша зірка, гурт малих дітей вбіг до кімнати. Як же діти здивувалися, коли побачили, що вся ялинка вкрита золотими ниточками. Відтоді на різдвяних ялинках завжди є золоте павутиння. “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2001 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
