Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Наша Маланка не ґаздиня лавицю білить, а ирииіч миє. Можна тільки уявити собі, який гарми дер стоїть тоді у хаті господарів, де все летить шкереберть, але ж саме у цьому полягає одне з призначень ритуалу - відволікати злі сили від реального життя у новорічний час. Нехай краще господар зараз має якусь малу шкоду, аніж у наступному році якусь велику. Врешті, коли всі “шкоди” заподіяно і персонаж Солдат (або Поліціянт) все втихоми рює, Маланка стає поважнішою і на закінчення поштиво вітає господарів, дістає винагороду, дякує за неї і бажає ґаздам у наступному році багатства, здоров’я і всіляких гараздів. Щасли вий господар так само дякує, він направду втіше ний, бо якби Маланка не прийшла цього разу - це не віщувало б нічого доброго у Новому році. Сьогоднішня “Маланка” це лише вцілілі уламки колишнього ритуального дійства. Але не виключено, що й ці уламки (які може не до кінця усвідомлюються самими виконавцями і учасни ками маланкування) мимоволі продовжують жити своїм життям - вони, напевно, щось приховують, чи відкривають, розважають і заворожують, відлякують і приваблюють. Не дивно, що у деяких місцевостях, де ще “ходить Маланка”, старші люди пильно слідкують за тим, як молодь готується до цього: як виго товляють костюми, вправляють пісні, гру на інструментах тощо. Нині так само не можна точно сказати, що уособлювали маланкові персонажі. Хтось думає, що це ’’духи” добрі чи злі. Адже всі учасники не є самі собою - вони лише вигля дають як “інші”, через те, що переодягнені, часто говорять зміненими голосами, а ще пере важно співають (вважалося, що через спів, музику найкраще спілкуватися з “потойбічни ми”...) З другого боку - в переодягненому вигляді, людина була невпізнавана, а отже захищена від злих сил під час мандрівки селом у новорічну ніч. У цей час усі поважні ґазди сиділи вдома. А по вулицях ходили лише переодягнені духи, виконуючи свою місію не лише віншувальну а й розважальну, щоби просто не давати людям спати. За повір’ям, спати у цю ніч не радилося, бо ж хто знає, які сили проникнуть у дім. А ще боронь Боже, хтось може вкрасти що-небудь, якусь річ, куди може саме цієї ночі вселився “добрий дух”, який мав бути охоронцем хати увесь наступний рік. Так говорили старі люди. Але чому ми про це все говоримо сьогодні? Може тому, що в шаленому темпі сьогоднішнього життя часом забуваємо прості, та водночас важливі речі: озирнутися, згадати забутих нами людей або й тих, кого вже немає поруч, але до них тягнуться невидимі нитки, зазирнути всередину себе - що там діється і що насправді діється довкола нас? І може, те, що ми байдуже чи з осторогою відкидаємо чи відштовхуємо, не хочемо бачити - якраз і є найважливіші, найправдивіші речі. Тонкий світ часто не може пробитися у нашу свідомість через плин буденності, але свято-загадка про чарівний світ міту дарує нам змогу на це, цей шанс. Ярина Турянська - аспірантка Національної Академії Наук України у Києві, мистецький консультат нової вистави “SONG TREE ” групи YARA експериментального театру La МАМА в Нью-Йорку. Дит ячий виріб зі школи в с. Уторопи К осівського р-ну Івано-Ф ранківської обл. 1998 р. Світлила Вірляна Ткач. “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2001 13
Page load link
Go to Top