Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
програмою тогочасної української партії ТУП. Входить в зносини з російськими жінками і пояснює їм ідею української справи, українських культурних вимог. Любов Яновська виголосила в Москві (1911 р.) доповідь у п’ятдесяті рокови ни з дня смерті Шевченка. А коли в Києві було заборонено святкувати Шевченківські дні (1914 p.), Яновська їде до Москви, знову як делегатка київського українського громадянства, й висту пає з доповіддю, засуджуючи акцію російського уряду. Особливе місце належить Любові Янов- ській в українському жіночому русі. Саме вона, настояла на участі українок в роботі Першого Всеросійського жіночого з’їду, який став найва гомішою подією жіночого руху Наддніпрянщи ни в період наступу реакції. З’їзд повинен був покласти початок об’єднанню сил для завою вання жінками своїх прав. Утім, надзвичайно непростою видалася підготовка до з’їзду жінок- членів українських громад Києва. Частина діячів пропонувала жінкам Наддніпрянської України бойкотувати імперський з’їзд. Після тривалих обговорень та дискусій, що відбувалися серед жіноцтва, все ж було вирішено: “Українська справа надто поважна і багатьма своїми сторонами торкається життя інших народів Російської імперії. Через це ховатися од своїх сусідів за високий тин немає рації і не корисно. Треба знайомити поступові верстви чужого громадянства з українською справою. Українців як націю не знають: щоб боронити свою справу українське жіноцтво повинно гуртуватися в свої національні організації'”. Делегаткою від грома ди жінок Українського Клубу на з’їзд була обрана саме Любов Яновська, яка підготувала доповідь “Сучасне становище селянки-українки” та надзвичайно успішно виступила в С-Петер- бурзі. Детально ознайомивши делегатів з життям української селянки, вона стала в обороні її прав. Реформа, заснована на демократичних засадах, на розумному та щирому ставленні до долі селянки, на повазі до її праці і людської гідності, на думку Любові Яновської, допомогла б підвищити прибуток господарства та полегшила б працю селянки, дала їй можливість жити, хоча б від части, так, як личить жити громадянці культурної країни. Заля, в якій було понад 1000 делегатів з величезним зацікавленням вислухала виступ Любові Яновської, а сама доповідь, надрукована в матеріялах з’їзду, і сьогодні вражає своєю грунтовністю. 7 січня 1909 p., повернувшись зі з’їзду, Любов Яновська організувала серед київських жіночих організацій слухання в Українському Клюбі про роботу з’їзду та познайомила з його основними рішення. Коли в 1913 р. в Києві створилося Київ ське Жіноче Загальне Зібрання Любов Яновська стає його членкою. Товариство, що об’єднало “цвіт ліберального київського жіноцтва”, праг нуло піднести жінку, підготувати її до громад ського, а, головно політичного життя. Багато національний склад Жіночого Загального Зібрання не завадив спільній праці жінок і Любов Яновська разом з Софією Русовою, Вірою Клячкіною та Зінаїдою Мірною були обрані до Ради Старшин товариства. Велика працездатність Любові Яновської виявилася в часи першої світової війни. Вона серед організаторів спеціяльної комісії для вирішення проблем, пов’язаних з війною, що розгорнула в серпні 1914 р. свою діяльність при “Київському товаристві оборони жінок”. А коли при Українському клюбі був влаштований шпиталь для поранених вояків, то і у цій праці Любов Яновська взяла близьку участь. Її надзвичайна енергія та порядність виявилися в роботі Допомогового комітету опіки над втікачами, який з 1915 р. існував як “Това риство допомоги населенню Півдня Росії, що постраждало від війни”. Хоча товариство не було виключно жіночим, але до його складу увійшло багато жінок, на яких, головним чином, лежала вся праця. До найбільш діяльних членів належала Людмила Старицька-Черняхівська, Наталя Дорошенко, Любов Шульгіна та інші. В роки війни жінки України стояли на твердому ґрунті значного досвіду праці як у загальних громадських товариствах, так і окремих, жіночих. Вони навчились підтримувати одна одну, відчувати силу спільної праці і тепер, у роки війни, енергійно збирали гроші та засновували майстерні для дітей, харчові пункти. Жінкам пощастило відкрити дім для закладників, які таким чином, замість брудної тюрми, опинилися в притулку з українським оточенням. Для більш успішної роботи з закладниками жінки розподілили між собою поліцейські дільниці, що давало можливість в організований спосіб виконувати потрібну працю: годувати закладників, передавати їм листи, постачати потрібні речі. “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2001 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
