Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
одружитися з далеко старшим від себе учас- ником-добровольцем ґерцоґовинського повстан ня Василем Яновським, бо вірила, що саме разом із таким героєм вона принесе більше користи своєму народові. Понад двадцять років прожила Л.Янов- ська на хуторі свого чоловіка на Полтавщині, але громадську роботу їй довелося вести самій, бо тяжка багаторічна хвороба чоловіка прикувала його до ліжка й вимагала пильного особистого догляду дружини. Та Яновська знаходила час і сили організовувати школи для дітей, недільні школи для дорослих, книгозбірні, навіть музичні гуртки для молоді. Сама писала п’єси, коли не можна було дістати їх, сама й режисерувала. Крім того, вона була щирою порадницею довколишніх селян у їхніх, часто складних ро динних справах, несла першу медичну допомогу хворим. Українські діячі, які бували в домі Яновських, звернули увагу на літературний хист Любові. Перше її оповідання “Злодійка Оксана” з’явилося друком в галицькій “Зорі”. Став у нагоді тут Мусій Кононенко, що випросив у неї це оповідання й послав його у редакцію “Зорі”. Час від часу Любов Яновська бувала в Києві й там особисто познайомилася з відомими українськими письменниками, котрі підтриму вали її літературну працю. Зустріч, на відкритті пам’ятника Котляревському в 1903 p., з широ ким колом українських письменників остаточно закріпила за нею місце серед них. Її твори все частіше з’являлися в київських та львівських журналах, викликаючи прихильну критику і визнання. В 1905 р. родина переїхала до Києва і чоловік увів її в коло українців. Тут і розпо чалася літературна діяльність Л. Яновської. Її повісті друкуються в “Київській старині”, “Раді”, одеському “Багатті” та інших виданнях. “Я добре пам’ятаю, - писала С.Русова, - яке міцне враження зробила на нас її перша повість, надрукована в “Київській Старині”, - “Смерть Макарихи”. Хоч тема була звичайна в той на родницький період нашої літератури, але правдивість деталей, тонке змалювання психо логічних моментів умирання старої селянки - усе це пахнуло чимсь свіжим, чимсь, що вже виходило поза межі етнографії, яка панувала в творах українських письменників”. Постійна боротьба за життя, за щастя характеризує героїв її творів. Особливо близькими для письменниці були феміністичні ідеї, тема внутрішньої свобо ди жінки. Не всім героям вдавалося здобути щастя, але боротьба за це щастя надає їх життю особливий внутрішній зміст, підносить їх понад буденним звичайним життям. Любов Яновська авторка біля 100 оповідань, повістей, романів, значна частина яких, на жаль, не була надруко вана за її життя. Її надзвичайне вміння проводити розмови і витворювати з найпростіших епізодів драма тичний конфлікт привело Л.Яновську до драма тичної творчости. І вона сміло, перша з україн ських письменниць, виступила з цілою низкою драматичних праць. Уже 1903 р. її комедія на 4 дії “Дзвін до церкви скликає, та сам в ній не буває” була нагороджена на літературному конкурсі у Львові. Її п’єса здобула першу нагороду на драматичному конкурсі 1910 p., який відбувся в Галичині. Любов Яновська - це не тільки тала новита літературна діячка, але і визначна, по своїй обдарованості та енергії, громадянка. Вона активний член Українського Клубу та Київської “Просвіти”, де організує українські вечірки, сама виступає зі своїми ще ненадрукованими твора ми, грає на фортепіяно, проводить конкурси. “Коли я в 1909 р. повернулася до Києва, - писала Софія Русова, - то побачила в Україн ському Клубі нову для мене паню, що приймала жваву участь у справах клубу; вона часто виступала на зборах то як добра піяністка, то як письменниця... Видно було, що вона користува лася симпатіями українського суспільства і, як я далі переконалася, цілком ці симпатії виправ дувала: належала бо до тих осіб, попри які не можна перейти без уваги. І це її гарне обличчя надовго затамувалося в пам’ять. Все в темному вбранні, гарно пошитому, і з гарними чорними очима. Скільки було в них суму, й незадо волення з життя... Тільки коли вона виголошу вала свій виклад або читала свої твори, це сумне обличчя оживало, молоділо і виявляло ту щирість і захопленість, яку Яновська вкладала в усю творчу й громадську діяльність. Працювала вона коло українських справ з якоюсь гаряч ковою відданістю. Ми бачили її діяльним членом клубу; водночас працювала і в “Просвіті” (київ ській), коли за від’їздом хворого Грінченка дове лося продовжувати його освітню діяльність”. Вона організує в Києві гуртки десятки за 2 “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2001 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
