Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
природу щоденними вчинками, котрі за певних обставин також стали героїчними.) Простота зав дання забувається, а героїзм запам’ятовується. Фолкльор, музика, література, релігія і історичні знання в минулому були носіями національної ідентичності. В сучасній Україні значний наголос продовжує падати на символи, традицію, нове відкриття забутого або нове тлумачення минулого, особливо сеоед інтеліген ції. Всі ці прояви її діяльности майже винятково розцінюються як аспекти націоналізму. Здобуття або утвердження атрибутів національної іден тичності - замість цілеспрямованої політичної активности, яка відображала б реалії влади - часто сприймається як політична мета. Вийшов ши з радянського кокона, багато українських науковців і оглядачів зосереджуються на кон цепціях та готових узагальненнях, які не обов’язково випливають з усебічного аналізу характерних для України подій. Протягом останніх декількох років західні гуманітарії й соціологи піддали громад ські та політичні поняття, включаючи націона лізм, теоретичному і практичному аналізові. Питання формування держави, участи населення у громадських справах, народної релігії й релігійних організацій, фолкльору й міту стали темами політичного дискурсу нарівні з аналізом державних структур, ідеологій і влади. Зроста юча кількість праць, присвячених аналізові націоналізму й постколоніялізму, а також вишуканіші підходи до всебічного вивчення ролі жінки в суспільстві, нині дозволяють вийти за межі ідеологій та поверхових гіпотез. Політичний дискурс формується середо вищем, в якому він розвивається, але його вплив не обмежується сферами, котрі відтворюють стан суспільства, в якому ідеологія була вперше сформульована. Часто трапляється, що позбав лені громадських або виборчих прав, привілеїв і влади групи переймають термінологію ідеології, розвинутої деінде, й ідентифікуються з нею, вважаючи, що в такий спосіб вони приєднаються до ширшого загалу, в ім’я якого або на користь якого і сформульовано цю ідеологію. Тобто пе ребирають систему, що пояснює іншу реальність для зрозуміння засадничо інакшого світу. Українські мислителі базувалися на двох припущеннях: самоочевидності демократичних принципів як таких, що є водночас справедли вими і добротворчими для всіх, і в межах цього “універсального” контексту не менш самооче видному - на їхній погляд - засновку про само визначення України. Впродовж років українські мислителі думали, що тільки непоінформова ність світу стоїть на перешкоді світового визнання правдивости державницьких прагнень України. Боротьба за самостійність могла зво дитися до жертовної боротьби за правду, а поразка пояснюватися тим, що світ не зрозумів справедливости українських змагань. Українська інтелігенція визвольних змагань не могла сприйняти також опозиції російської прогре сивної інтелігенції до справедливих змагань України до самостійности та самовизначення. Ототожнення правди з самостійністю засліплю вало українську інтелігенцію в потребі визнати атрибути самостійности, а не тільки в утвер дженні правоти змагань. Ще одним важливим чинником було те, що українська інтелігенція також діяла в контексті політичного й інтелектуального сплетіння з мега сусідами - польською держа вою в її різновидах і російським колосом. Ці дві держави не тільки затіняли Україну політично, а й впливали на її мислителів у культурному відношенні. Визначальним фактором у вивченні Росії є ставлення держави до інтелігенції. Неможливо уявити історію Росії без існування тривалої - хоч і незавершеної - напружености між інте лігенцією і державою. Російська інтелігенція й російська держава розглядаються як винятково російські, не враховуючи, що держава Росія історично була імперією. Але інтелігенція Росії сприймала себе як вищий прояв людської сут- ности, а свої політичні погляди як такі, що ма ють світову, а не тільки російську, актуальність. Щодо Польщі, то її визначальні пара метри були дещо відмінні від російських. Традиційно її інтелігенція переважно нічим не відрізнялася від нижчої польської шляхти. Польська держава, що у XIX ст. існувала більше як уявлювана, ніж справжня, виявилася схови щем устремлінь народу і нації, об’єктом праг нень, сповненим візіями інтелігенції. Не менше значення мав католицизм, який у Польщі став національною, а не універсальною ознакою. Жодне із розглянутих понять - держава, інтелігенція, шляхта, навіть церква - не було визначальним у формуванні нації чи держави в Україні. Церква, в обох її варіянтах - католиць “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2001 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
