Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ОЛЕНА ЛОТОЦЬКА (1894 — 1975) В т р а в н і ц. р. м и н а є 100 р о к ів з д н я н а р о д ж е н н я с п ів о с н о в н и ц і С о ю з у У к р а їн о к А м е р и к и , й ого д о в г о л іт н ь о ї голови і п о ч е с н о ї голови, в и д а т н о ї г р о м а д с ь к о ї д ія ч ки О л ен и Л о т о ц ь к о ї. ЛІДІЯ БУРАЧИНСЬКА Народилася Олена в селі Рожджалові на Равщині в родині о. Антона Фолиса. Це була давня священича родина, що походила від переселенця з Мадярщини та її представники давно ввійшли в життя і змагання галицького суспільства. Отець Антін Фолис, що довгі роки був парохом у селі Любича Князі, належав до священиків-народовців і примірно провадив свою парафію. Його старший брат о. Йосиф Фолис був кілька каденцій послом до австрійського парляменту. В такій патріотичній родині виростала мала Оленка. Її дитячі спогади свідчать про більше при в’язання до с. Рожджалова, парафії діда, ніж батька. Там вона цікавилася господарством, дружила зі сіль ськими дівчатами і хлопцями, ходила до сільської школи. Середню освіту Оленка здобула у Перемиському інституті, де працювала тоді знаменита виховниця Марія Примівна. З тієї школи залишилося в неї багато гарних споминів, там приятелювала вона з молодими дівчатами. Батька свого Оленка не тільки шанувала, але з ним єднала її і щира дружба. Вона була найстаршою дочкою і їй він присвячував багато уваги. Батько навіть втаємничував її у свої виборчі справи, в яких вона єдина визнавалася. Навчив її цінити селян, з яких він створив собі прибічну раду. Молода Оленка навіть бувала дружкою на весіллях своїх товаришок зі сільської школи. Закінчивши ліцей, Оленка повернулася до ро динного дому. Тут вона займалася сільською молод дю, якийсь час навіть учителювала, коли її батько хотів позбутися учительки-польки. З того часу за пам’ятала одну розмову з батьком, що залишилася їй на все життя. Вважаючи дочку вже дорослою, о. Антін Фолис вказав їй на життєві небезпеки, що стоять перед нею. Вона, молода дівчина, повинна завжди пам'ятати, з якої родини вийшла і чого її вдома навчили. ”В тебе є підхід до людей і гарне личко. Пам’ятай, щоб ти добре орудувала цими даними!” — повчав батько. Нагадала собі ще одну розмову з батьком, що відбулася в саду. Оленка пішла до альтанки, щоб сховатися там і прочитати брошуру про соціалізм , яку привезла з Перемишля. Випадково прийшов батько і поцікавився, що вона читає. Повернув бро шуру, але відрадив читати її. Сказав, що треба ще багато вчитися, щоб вона зрозуміла цю книжку. Він порадив їй прочитати "Історію України” Аркаса і ’’Літературно-Науковий Вістник”, а лише тоді зможе зрозуміти теорію соціялізму. Він був таким автори тетом для неї, що Оленка справді відложила бро шуру. Прийшов час, і молода дівчина почала ’’виходити у світ”. Тоді це були товариські зустрічі, свята, вечорниці, балі. її поява звертала на неї увагу, а вміння поводитися в товаристві допомагало знахо дити друзів, заводити знайомства. На одній з таких зустрічів Оленка познайомилася з питомцем, що зумів захопити її. Це був Василь Добушовський з Мико лаєва. У 1912 році вони подружилися. Отець Василь мав намір виїхати до Америки, і Олена його в тому підтримувала. Незабаром молоде подружжя з жалем попрощалося з ріднею і переїхало до Піттсбурґщи- ни, де о. Василь Добушовський дістав невелику парафію і розпочав душпастирську працю. Для Олени в Америці відкрився новий світ. Що правда, спочатку вона не побачила Америку як слід, бо бувала в малих місцевостях і зустрічалася лише зі своїми парафіянами. Але крім молодих людей з Га личини вона вперше познайомилася з лемками і закарпатцями. Цікавилася їх побутом, працею, пере важно в копальнях вугілля. Жінки їхні (більшість були нежонаті) не йшли на працю, але тримали в себе т. зв. ’’бордерів”, себто кількох нежонатих ро бітників. Звичайно прали їм, а не раз і харчували. Пам’ятаючи, як її мати працювала в селі, Олена й тут 2 "НАШЕ Ж ИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1994 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
