Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
У червні 1960 р. їздила в Київ. Була захоплена столицею, Дніпром, товариством, в яке попала. В тому ж році Н. Семанюк поїхала в Болгарію, а Дучимінська залишилася на господарстві, в музеї. "Я господиня на дві великі кімнати, — хвалилася вона. —Чудова самота і можу писати". Була захоплена кра сою осінніх гір. Восени часто приїжджала до Ка луша. Тут в неї було багато знайомих: Загаєвичі, о. Р. Тимків, кума Наталя Федів, Ліда Тисовська, Юрке- вичі та ми — Іванка Крушельницька і я — табірні друзі. Мій обов’язок був підтримувати товариство в поїздках до Ціневи чи в інші місцевості. В Ціневі Оля вчителювала до 1939 p., а потім перейшла на журна лістську працю. Співпрцювала в газетах "Жіноча доля”, "Жіноча воля”, які видавала Олена Кисілев- ська в Коломиї. Зиму 1960/61 р. О. Дучимінська перебувала у Снятині, в Наталії Семанюк. Вони багато працювали, писали, читали. В тім часі Чернівецький університет двічі запрошував Н. Семанюк. У травні 1961 р. на ювілеї з нагоди 90-ліття Василя Стефаника вона чи тала спомини про письменника, а у квітні 1962 р. розповіла про свої враження з перебування в Бол гарії. Дучимінська взяла участь в обох поїздках. Вліті знов їздила в Київ. Відвідини нашої столиці дуже підбадьорювали, давали наснагу до творчої праці. Під кінець її життя було дуже тернистим. В 1968 р. писала мені, що в неї багато турбот, гризот. — Верховний суд в Києві призначив їй повернення майна. О, іронія! їй повернули 200 крб. Об коп. Ар хівів їй не повернули, а там було 4 ненадруковані повісті, записки із подорожей, етнографічні та фол- кльорні записки. В 1967 р. власті їй сповістили, що архів не існує, а про бібліотеку не сказали й слова. В бібліотеці було багато цінних і рідкісних творів. В 1977 р. уже дуже немічну Ольгу Дучимінську прийняла до себе Мирослава Антонович, в якої про жила до смерти — 24 вересня 1988 р. Перестало битися серце талановитої письменниці, видатної гро мадської діячки, чуйної і ніжної людини. Похоронена в Івано-Франківську на цвинтарі в Чукалівці. Народилася О. Дучимінська 8 червня 1883 р. в Миколаєві на Львівщині в сім’ї учителя Василя Решетиловича. Стефанія Петровська, членка калуського Союзу Українок. СОФІЯ НАУМОВИЧ УЛЯНА ЧАЙКІВСЬКА І ’’МАРУСЯ” Вона не тільки добра співачка, — при чому, на французькому терені їй дуже допомагає прізвище, ’’споріднене" з відомим композитором, — але й зна менита організаторка. Зокрема, якщо треба влашту вати якийсь вечір для мистців з України. Першою спробою для неї був приїзд мисткині народних виро бів та жіночого одягу Ані Тишкевич, якій вона допомогла у співпраці з паризьким Союзом Українок влаштувати показ моди у прицерковній залі церкви св. Володимира. Звідси цей показ суконь і жакетів, з застосуванням української вишивки, помандрував на французький терен, де мав чималий успіх. Заохочена цим, Уляна вдалася до знайомих впли вових французів, зокрема до мера містечка Жамбвіль, де вона проживає разом з чоловіком-французом, архітектом, напівзукраїнізованим, та донечкою Олек- сандрою, щоб йому розказати про свій плян. А плян цей — створення товариства допомоги дітям Чорно биля шляхом спроваджування мистецьких груп з України, влаштування їм концертів, і за виручені гроші надавати допомогу Україні. Пропозиція Уляни сподо балася мерові Люсієнові Ґаляндренові і він не тільки очолив майбутнє товариство, але й притягнув барона Губера де Мусака, славного актора Лямберта Віль- сона та інших видатних французів, і запропонував навіть назву для цього товариства — "Маруся”. І ось 27 травня ц. р. заходами товариства та під патронатом мера-сенатора 16-ої, так званої ’’аристо кратичної”, дільниці Парижу і міністра П’єра-Хрістіяна Тетенжера, в актовій залі відбувся ’’День України” з цілоденною програмою. Пополудні — вистава і про даж народних виробів Ані Тишкевич та скульптур Володимира Одрехівського, а увечорі — концерт української музики. Французька "буржуазна” публіка, що прибула масово, розкупила наші вишивки і глечики, а скуль птури Одрехівського так сподобалися знавцям, що його запросили (не без "втручання” Уляни!) до май sovsky, soprano ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1993 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
