Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
У червні 1960 р. їздила в Київ. Була захоплена столицею, Дніпром, товариством, в яке попала. В тому ж році Н. Семанюк поїхала в Болгарію, а Дучимінська залишилася на господарстві, в музеї. "Я господиня на дві великі кімнати, — хвалилася вона. —Чудова самота і можу писати". Була захоплена кра сою осінніх гір. Восени часто приїжджала до Ка луша. Тут в неї було багато знайомих: Загаєвичі, о. Р. Тимків, кума Наталя Федів, Ліда Тисовська, Юрке- вичі та ми — Іванка Крушельницька і я — табірні друзі. Мій обов’язок був підтримувати товариство в поїздках до Ціневи чи в інші місцевості. В Ціневі Оля вчителювала до 1939 p., а потім перейшла на журна лістську працю. Співпрцювала в газетах "Жіноча доля”, "Жіноча воля”, які видавала Олена Кисілев- ська в Коломиї. Зиму 1960/61 р. О. Дучимінська перебувала у Снятині, в Наталії Семанюк. Вони багато працювали, писали, читали. В тім часі Чернівецький університет двічі запрошував Н. Семанюк. У травні 1961 р. на ювілеї з нагоди 90-ліття Василя Стефаника вона чи тала спомини про письменника, а у квітні 1962 р. розповіла про свої враження з перебування в Бол гарії. Дучимінська взяла участь в обох поїздках. Вліті знов їздила в Київ. Відвідини нашої столиці дуже підбадьорювали, давали наснагу до творчої праці. Під кінець її життя було дуже тернистим. В 1968 р. писала мені, що в неї багато турбот, гризот. — Верховний суд в Києві призначив їй повернення майна. О, іронія! їй повернули 200 крб. Об коп. Ар хівів їй не повернули, а там було 4 ненадруковані повісті, записки із подорожей, етнографічні та фол- кльорні записки. В 1967 р. власті їй сповістили, що архів не існує, а про бібліотеку не сказали й слова. В бібліотеці було багато цінних і рідкісних творів. В 1977 р. уже дуже немічну Ольгу Дучимінську прийняла до себе Мирослава Антонович, в якої про жила до смерти — 24 вересня 1988 р. Перестало битися серце талановитої письменниці, видатної гро мадської діячки, чуйної і ніжної людини. Похоронена в Івано-Франківську на цвинтарі в Чукалівці. Народилася О. Дучимінська 8 червня 1883 р. в Миколаєві на Львівщині в сім’ї учителя Василя Решетиловича. Стефанія Петровська, членка калуського Союзу Українок. СОФІЯ НАУМОВИЧ УЛЯНА ЧАЙКІВСЬКА І ’’МАРУСЯ” Вона не тільки добра співачка, — при чому, на французькому терені їй дуже допомагає прізвище, ’’споріднене" з відомим композитором, — але й зна менита організаторка. Зокрема, якщо треба влашту вати якийсь вечір для мистців з України. Першою спробою для неї був приїзд мисткині народних виро бів та жіночого одягу Ані Тишкевич, якій вона допомогла у співпраці з паризьким Союзом Українок влаштувати показ моди у прицерковній залі церкви св. Володимира. Звідси цей показ суконь і жакетів, з застосуванням української вишивки, помандрував на французький терен, де мав чималий успіх. Заохочена цим, Уляна вдалася до знайомих впли вових французів, зокрема до мера містечка Жамбвіль, де вона проживає разом з чоловіком-французом, архітектом, напівзукраїнізованим, та донечкою Олек- сандрою, щоб йому розказати про свій плян. А плян цей — створення товариства допомоги дітям Чорно биля шляхом спроваджування мистецьких груп з України, влаштування їм концертів, і за виручені гроші надавати допомогу Україні. Пропозиція Уляни сподо балася мерові Люсієнові Ґаляндренові і він не тільки очолив майбутнє товариство, але й притягнув барона Губера де Мусака, славного актора Лямберта Віль- сона та інших видатних французів, і запропонував навіть назву для цього товариства — "Маруся”. І ось 27 травня ц. р. заходами товариства та під патронатом мера-сенатора 16-ої, так званої ’’аристо кратичної”, дільниці Парижу і міністра П’єра-Хрістіяна Тетенжера, в актовій залі відбувся ’’День України” з цілоденною програмою. Пополудні — вистава і про даж народних виробів Ані Тишкевич та скульптур Володимира Одрехівського, а увечорі — концерт української музики. Французька "буржуазна” публіка, що прибула масово, розкупила наші вишивки і глечики, а скуль птури Одрехівського так сподобалися знавцям, що його запросили (не без "втручання” Уляни!) до май sovsky, soprano ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1993 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
