Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІРА ВОВК ГОЛОСІННЯ НА ВЕЛИКИЙ ГОЛОД Стерня ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: голе поле голосить голод Г олгофа оселі без стріхи далеко лелеки скільки літ лиха закувала зозуля? скільки затьмарень сонця страхопудів у маках? річка крови рине ріллею череп біліє в чорноземі круки над трупами тіні дітей під тином осліпла від сліз темна церква киває банею з цинку де ви мальви біля мальованих стін де кужіль пісні де вінок танку? смерть танцює на стерні струни цитри порвалися з лементу мільйонів невинних ЧОЛОВІЧИЙ ГОЛОС: земле зойку тебе засівали зерном і потом тепер ти просиш нашої плоті і рало смерти оре нам очі й душу в розпуці скільки страстей смеркань над садибами! місяць б’є цвяхи в запалі груди випалює чорні печаті чиї це пазурі нам видирають останню кришину з рота? сонце — не сонях ранки — в тумані ще не прозріли зіниці світу на наші печалі де ви роси на наші рани? озвіться леготи! воскресни зелене світися плодами! хай мертві потішені стануть землею "Іконостас України” Ріо-де-Жанейро — Нью-Йорк, 1988. участи в роботі Товариства. Майже до останніх своїх днів Іван Гончар працю вав — упорядковував сторінки альбому відроджува ного нині козацтва, поспішав закінчити цю роботу, чуючи, мабуть, що його покидають сили. А ще, виявляється, вів щоденник — цей звичай у нього був ще з молодих літ. За кілька днів до смерти, коли я відвідала його в лікарні, він уважно слухав про мою експедицію на Закарпаття, питав, чи співає хор ’’Гомін”, на стільці в розгорнутому зошиті був зроблений останній запис — 2 червня 1993 року. А 18 червня Івана Гончара не стало. На Байковому кладо вищі він похований неподалік Івана Світличного, Івана Миколайчука. Нині тут спочивать три великі Івани — сини України. Вічна їм пам'ять! А наш святий обов'язок — довершити почату ним справу, довести до ладу приміщення, виділене для його музею, і зробити його таким, як він собі уявляв — це буде справді унікальна пам’ятка нашої культури і нашого народного духу на всі віки. 8 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top