Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
о. МАРІЯН ПРОЦИК КНЯГИНЯ ОЛЬГА І РОЛЯ ЖІНОЦТВА В ХРИСТИЯНСЬКОМУ ВИХОВАННІ Докінчвння Із дотепер сказаного спокійно можна зробити висновок, що св. Ольга та князь Ігор були вдалою парою та що любили одне одного. Перенесімся тепер у часи, коли св. Ольга стала християнкою. Де і коли охристилася, нам точно невідомо, тому що джерела не є однозгідні. Факт є, що вона була християнкою і як така реґенткою великої Київської держави. Одне для мене певне, що княгиня Ольга мусіла охриститися уже як володарка, бо інакше не можливо було б пояснити події по смерти князя Ігоря. Цікаво, що вона не накидає християнства своїм підданим. Чекала, мабуть, на особисте рішення кожного з них. Як сама прийняла його без зовнішньої спонуки, так бажала щоб і інші таким самим способом дійшли до джерела мудрости, яким є премудрість Божа, слово Боже, отой Ісус Христос, що розп’ятий був за всіх людей, між ними і за Русь. Св. Ольга у своїй мудрості зрозуміла, що не може силою охрищувати людей, як це звичайно робили інші володарі. Вона мала єдиного сина Святослава та старалася на нього впливати, щоб він охристився. Казала йому: ”Я пізнала Бога, сину мій, і радуюся; як ти його спізнаєш, також будеш радуватися”. Святослав, з одного боку, бажав провадити війни і тому не міг прийняти християнства, яке проповідує любов навіть і до ворога. З другого боку, він хотів жити своїм життям, вільним від моральних законів, які його обмежували б. Усіма способами старалася княгиня переконати будучого володаря, але це її не вдавалося. Святослав боронився, що його дружина буде насміхатися з нього. — ”Як ти охристишся — казала вона синові — то всі зроблять те саме”. Та він не слухав матері, додає літопис. З того виходило б, будьто св. Ольга не мала жадного впливу на свого сина. Та воно так не було. Княгиня переконала Святослава що християнство не є силою, яка стояла б йому на перешкоді та яку треба було б поборювати. Він залишив його, щоб свобідно розвивалося, керуючись засадою, що як воно приходить від Бога, то переможе, а як від людей, то само перестане існувати. Правда, Святослав насміхається з нової релігії, яка зачинає поволі вкорінюватися, бо хрест не має значення для тих, що його не розуміють, а для вибраних він — слава Божа. Все ж таки він її не переслідує задля пошани до своєї мами. Св. Ольга уповала на Господа, що вложить у сер це руського народу бажання навернутися до того, що має найбільшу мудрість, так як це сталося з нею. Вона ще змалку шукала мудрости, пише літописець, щоб пізнати те, що краще в цьому світі і знайшла дорогоцінну перлину. Серце її напевно мусіло боліти, що не могла ту перлину передати навіть тим, які були їй найближчими. День і ніч, згадує літопис, молилася за свого сина і людей. Княгиня вірила в силу молитви, вважаючи, що коли жадні, хоч і переконливі слова не поможуть, то молитва заторкне закам’янілі душі. Вона була переконана, що майбутність держави залежить від християнства, але вважала, що її син мусить його прийняти з внутрішнього релігійного переконання, а не з політичних причин. Поступає тут як виховниця, що респектує того, кого виховує. Ціле життя св. Ольга світила добрим прикладом, а навіть і власний похорон використала для виховної цілі. Перед смертю наказала, щоб тризни по ній не робити, бо це нехристиянський звичай, або радше, ще тоді християни того звичаю не перебрали. Святослав дослівно виконує заповіт матері і хоронить її так, як вона бажала. Ця скромна церемонія мусіла справити велике вражіння на князя і на тих, що прощалися востаннє з княгинею. Та подія напевно врізалася в пам’ять багатьох людей, що зараз почали переходити на християнство, чи аж за 20 років, коли відбулося його офіційне прийняття. Мимо великого виховного впливу св. Ольги, Святослав таки залишився при традиційному віруванні. Можна б вважати, що передчасна смерть перешкодила йому перевірити своє відношення до християнства, хоч не виглядає, що він його прийняв, бо його характер завойовника різко відрізнявся від характеру, який повинен мати Христовий воїн. Висновок: Ольга любила свого сина і старалася словами і прикладом його переконати. Вона шанувала його думку і не накидала йому своїх поглядів. За те Святослав поважав її. Існувала справжня гармонія між мамою і сином. Подібна гармонія повинна бути у кожній українській родині. Докінчвння ДЕЩО ПРО ПИСАНКИ Першої та Другої світових воєн, став знову відроджуватись і то головно в Галичині. З року на рік популярність писанок зростає, і тепер уже в Канаді чи в Америці є більш писанок, ніж у Ріднім Краю. На жаль, поширюються більш галицькі взірці і буковин ські, а волинських та східньоукраїнських дуже мало. Мистців до писання писанок в Канаді та в Америці також дуже багато, і існують в музеях та у приват них осіб прекрасні збірки писанок, які репрезенту ють українське мистецтво і вже увійшли в кольорові альбоми та поширюються по цілому світі. Вони мають не абияку вагу для української народньої творчости, та для нас українців закордоном явля ються мистецьким шедевром нашого народу нарівні з доісторичним мистецтвом Трипілля та нашими народніми вишивками і тканинами. 4 НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1982 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
