Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Т іл ь к и м іж н а м и і т е л е ф о н о м Таня, моя сестрінка, розповідала мені через теле фон, що недавно її товаришка Ліда і батько та ще кілька осіб були запрошені до ресторану на обід. Всі радісно прийняли це запрошення від пана P., але Таня була пізніше дещо збентежена. — Що ж могло до цього довести? — запитала я. — Тетко, почалося це вже від самого початку. Ми перечитували стравоспис — меню. Тоді прийшов кельнер і запитав чи ми хочемо спершу якісь напої. Пан Р. подивився на нас і сказав кельнерові, що не будемо пити. Тоді на це Іриней, наш товариш сказав кельнерові, що він хоче таке то й таке вино. Мені стало дуже неприємно. — А скільки Іринеєві років тепер? — Вже 19. Це правда, що легально він вже може пити алькоголь. Як пластунові також уже не є забороною, але міг би стриматись — ні? — Очевидно, Таню, що міг би — хоч не мусів. Але тебе більше збентежило це, що він замовив після відмови пана P., правда? — Так, власне. Саме перед паном Р. було мені дуже неприємно. Зовсім очевидно, що він не хотів, щоб ми замовили алькогольні напої. То ж як тоді треба поводитись? — запитала Таня. Мені пригадалися деякі інші товариські нетак товності при столі, в гостині, чи в ресторані. Я підсумувала дещо для Тані. У РЕСТОРАНІ: КОЛИ ТРЕБА ВІДМОВЛЯТИСЯ У ресторані: — Краще місце з гарнішим видом, чи під стіною, — а не при переході — віддається гостеві; — якщо хтось запросив вас (себто ви не плати те) — то треба вичути, що він (цей,що запросив) про понує і сам думає брати. Якщо він не бере алько- гольних напоїв, зупи, чи десерту, то вам не випадає цього замовляти. — якщо йдете групою і кожний платить за себе, то маєте щирші можливості вибору. Але тут ані не треба дуже підпадати під тиск інших, ані обмежувати їх своїм вибором. Коли більшість бере алькоголь, то ви не змушені також пити (можна брати якусь соду). Це дуже нечемно когось дуже припрошувати чи й примушувати пити алькоголь чи їсти щось, чого не хоче; — коли більшість не бере зупи ні десерту, то й ви не беріть, бо їм буде неприємно сидіти і дивитись вам в тарілку, ані не є чемно їх задержувати; — як і в других моментах співжиття з людьми, у ресторані треба бути уважливим до інших, до їхньої фінансової спроможности та засад; — до ресторану йдеться в товаристві не для самої поживи, але для приємности. Уважливість до других (включно з тим, щоб дати кожному змогу сказати кілька слів, без того, щоб хтось один ’’ну див” і домінував в розмові) — завжди є першим кроком до того, щоб усі добре почувалися. Любов Калиновим ... ”І ТАКОЖ МАМА ТА БАБУНЯ”... Недавно одна з милих союзянок, пані Л., що вміє прегарно вести різні імпрези, представляючи преле- ґентку на одному літературному вечорі, підкреслила з теплом у голосі, що вона побіч своїх професійних і громадських обов’язків "також є добра мама і бабуня...” Слухаючи такої характеристики, мені мимоволі насунулося питання чому ми ніколи не чуємо, щоб представляли мужчин і підкреслюючи їхні профе сійні або громадські успіхи, хтось згадував, що вони також є добрими батьками та вміють погодити домашні обов’язки з своїми зовнішніми. Справді, обов’язки батька не можна порівню вати з материнськими, хоча вони повинні бути подібні. А тим часом сьогоднішня жінка де б вона не була; у професії, у проводі організації, у мистецтві, у спорті — якщо в неї є родина, вона далі не може від ректися того додаткового психічного і фізичного навантаження, що його приносять обов’язки жінки, О -К А матері чи бабуні. У практиці, незалежно від свого посту, вона постійно виконує дві праці. Одна платна грішми або почестями, а друга, самозрозуміло — нічим. Так, тільки подумайте, Дорогі Читачки! Ви обслуговуєте компютор, схиляєтесь над хворим, провадите організаційні наради, стоїте перед авдиторією з своєю доповіддю — одним словом ваш мозок працює з повним зусиллям, а все ж десь там у тіні інтелектуальної напруги ховаються такі питання, як наприклад, що зварити на вечер’ю, або чи треба дітям на наступний день чистого білля. І так воно буває завжди та нічого вас не звільнить від того подвійного думання й подвійної праці. Однак жінки якось дають собі з цим подвійним життям раду, а принаймні велика частина їх уміє погодити одне з другим, тільки... чи можна той компроміс уважати самозрозумілим? Тому може справді треба нам це завжди і всюди підкреслювати так, як це зробила наша союзянка. 14 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1982 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
