Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З ВЕЛИКОДНІХ ЗВИЧАЇВ — ПАСКА І ВАННА ЗЕЛЬСЬКА Із святкуванням Великодня поєднується багато народ- ніх звичаїв, що своїм початком сягають дуже давніх, навіть дохристиянських часів. Один із цих звичаїв, це приготуван ня традиційного великоднього печива. Звичай випікання пасок на Великдень давно відомий в Україні. Він поширив ся також на всі українські поселення. Найбільшою журбою господині колись і тепер є, щоб вдалося їй випекту гарну великодню паску. Не згадаю тут усіх заходів і старань, що попереджували виготовлення паски, бо це давно описали дослідники нашої етнографії і кому цікаво, то вдається до тих записок. Ще не так давно тут не було зацікавлення випіканням великоднього печива. Часи змінилися, молодь шукає свого коріння, а старші зацікавлені виготовленням традиційного великоднього пе чива та іншими великодніми звичаями. Традиційну великодню паску випікають з випробова- них численних приписів, але особливої старанности докла дають до прикрас з тіста, що пишаються на пасці, яку огля дають і подивляють на Великдень. Її переважно випікають у формі більших розмірів, щоб було місце для всіх тради ційних прикрас даної місцевости. Давніше ті прикраси мали своє символічне значення, яке затрачується з різних відомих причин на рідних землях і через відмінні обстави ни на поселеннях. До найдавніших і ще тепер найчастіших прикрас вели кодньої паски є перехрестя у виді хреста зі закрученими ріжками, що його вміщується в центрі, а побіч розміщуєть ся вироблені з тіста шишки, зірки, пташки, в плетеній об відці. Не всі господині вміють тепер виробляти з тіста ті прикраси, тому найчастіше єдиною прикрасою на великод ній пасці є хрест. Щоб прикраси держалися паски, прикрі плюють їх зубочистками, а давніше цю функцію виконува ли патички з торішньої посвяченої лози. Свій досвід, вироблювання декоративних прикрас з ті ста, го с п о д и н і д о с в ід ч е н і п ер ед аю ть п р и н а гід н о молодшим, або влаштовують курси — покази такого вміння, а то й конкурси випікання пасок, головно на попу лярних тепер фестивалях. Хто тепер не має можливости і терпеливости випікати великоднє обрядове печиво — купує готову паску. Ця пшенична хлібина обов’язково знаходиться на великодньо му столі кожної української сім’ї. Теперішні наші Великодні інакші, як були давніші в Батьківщині, але при добрій волі стараймося зберегти хоч ті звичаї, що їх ще можна захоронити перед новочасним змодернізуванням. ВІРА ВОВК ДО ХРИСТА Вже стільки літ, як люд мій безупину Підносить хрест раменами Симона І давить дерево, і пече корона Моїх братів, розп’ятий Божий Сину! Вже стільки літ! І сестри — як калина Ідуть сумні крізь будяки й тернину, Щоб дати — їм Вероніки хустину. Вишивану в передсвітні години. Громи б’ють мідні, тнуть холодні тучі. Роздертий килим вівтаря багріє. Настав вже час, клекочуть Богом хвилі! .... І діви, що олій несуть пахучий, В трираменний свічник закам’яніють, Як знайдуть білий цвіт в пустій могилі. Д о к ін ч е н н я : М А Л Ю В А Т И Б У Д У З А В С ІД И висловився про один з портретів: ”це найліпший портрет, який був виставлений в Мистецькому Клюбі”. У ’’Свободі” з 19-го листопада 1957 р. читаємо: ’’Ірина Шухевич завжди солідна й майстер на в своїх творах. Крім портретів, любується в крає видах і квітах” (В. С.). В ’’Нотатках з Мистецтва" з жовтня 1979 р. читаємо: ”У своїм малярстві була вірна красоті природи, а в своїх портретах, які радо малювала, старалася передати внутрішню й зов нішню вартість і духовну красоту української людини” (П. М.). Ірина Шухевич була членом Союзу Українок в Кракові, а від 1949 р. в Нью-Йорку. Хвороба мужа й обов’язки, а згодом вік не дозволяли їй на більш активну участь в діяльності СУА. Характеристика Ірини Шухевич не була б повна, якщоб не згадати про деякі її прикмети. До мистецтва, крім вроджених здібностей, мала ентузіязм і пильність. Не переставала шукати нових доріг, техніки і форм. Була любителем книжки. Не тільки залюбки читала, але теж збирала книжки. На еміграцію вивезла незвичайно цінні документи з половини минулого століття, цікаві пам’ятки, оголо шення, витинки з часописів, рідкісні книжки, а теж свої записки з обох світових воєн у формі щоден ника. Окремо треба згадати збірку старих світлин, докладно описаних. Родина Шухевичів, з яких похо дила її мати, і з якими через подружжя з далеким кузеном зв’язалася, може знайти у тети Орисі, як її звикли називати, безцінне джерело інформацій про покоління дідів і прадідів. Є теж фотографії родини Величковських, споріднених з ними Сосенків та інших. Ірина Шухевич була тим кільцем, що в’язало покоління, яке росте на чужині з давніми традиці ями української патріотичної і віруючої родини. Вона цікавилася тим, що її оточувало, вміла оцінити що добре а що ні, але була вірна своїм поглядам, як теж своєму покликанню. Її слова ’’малювати буду завсіди” можна вважати її життєвим вірую. 10 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1982 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
