Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
РІЗДВЯНИЙ ГІСТЬ Іванна САВИЦЬКА Маркове життьове бурлакування м о ж н а б з м а л ю в а т и р і з н и м н а с и л е н н я м к о л ь о р ів ; р о ж е в и м и зльотами вгору, сірим падінням униз, полум енистим и спіралям и спалахів і емоцій, червоними вогникам и іл ю зій і чо рною н и тко ю осамітнення. Носило й ого по світу мов п ір ’їну, гонену вітром, носило й д о ш кул ь но товкло, аж вкінці, слідам и Пер Ґінта, він прибився д о го с ти н н о го берега, де живуть призабуті вже д р узі і де пр о живає Л ю буня, я ку він по кинув кол ись ш укаю чи бурхливих пригод... В ідпитати м істо й адресу Л ю б у н і не було труд но , д р узі якось д о п о м о гли. Важливе, щоб тіл ьки глянути на неї, ще раз побачити усм іх, спитати, чи простила образу, і зараз б езсл ідно відійти. Чи ж може бути інакше? М арко стоїть перед х в ір тко ю і п ід ч ікує. Мете, мов кр ізь ситечко, білим, біл еньким борош ном. Сиве М аркове волосся вкривається ш а пко ю - кучугур о ю , вел икою і крісл атою , гей би я ко го сь вовкулаки, і тіл ьки пара очей світиться з -п ід чола двома пал ким и ж аринкам и... Святково оздоблені вікна, обтулені с н іго в о ю ф ір а н ко ю гей би запр о ш ую ть увійти. Г о й д а ю ть с я -ко п и - ш у ть с я к р и ш т а л е в і ф р е н з л и к и . дзвонять об ш ибку д звіночкам и, тихо, тихе нько бряжчать. А може їдуть сан чата, а в них Л ю б ун я в с ір ій с м уш ко вій шапочці, а л и ч ко — піво нії квіт. Різдвяний він о чо к на кованих д в е р я х н а т я к а є на с в я т о ч н у гостинність, проте, без запрош ення год і якось увійти, чомусь незручно. А що, як Л ю б ун я не впізнає, не схоче, може, й говорити, не запросить у хату. М арко хотів би втекти, та не може, не має сили. Щ ось трим ає його, не пускає, щось кличе, і він, мов не при собі, струш ує білу ку ч у гу р у й натис кає дзвінок. В дверях з ’явилося гарне, у с м іх нене дівча, (відбитка колиш ньої Л ю б у н і), з тим же неслухняним волоссям, вільно пущ еним на плече, з тим и самими очима... Д ій сн ість, чи сон? Привид — чи хвора уява? — Ви д о ко го ? — спитало дівча, збентежене несподіваним гостем. — Я, Л ю б ун ю , д о тебе, — м нучись промовив М арко — лиш на хвилину прийшов, на ко р о те н ь ку хвилину. Чи вільно мені увійти? — Ви, пане, щось переплутали. Я не Л ю буня, я Віра. Батька немає вдома, він ще на праці, а мама — у крісл і, ви певно знаєте... Мама не може зійти вниз... М а р ко в і т е м н іє в о ч а х , він западається в землю, потопає... В ву ха х ш у м и ть , щ о сь к о л о т и т ь с я , крутиться, блимає і він знову; — Та я ні д о батька, ні д о мами, я д о тебе, Л ю б ун о , невже забула? Ти запросила мене вбирати різдвяну ялинку, чи не так? Дівчина від ступил ась від гостя, а той, простягнувш и руки, йшов завор ож ений вглиб вітальні і ледве чутно говорив; — Л ю ба, Л ю б уня, моя перша і єдина любов... В куті, п ід вікном стояла висока ялинка, така сам ісінька, як колись, дуже, д уж е давно... Срібна, висока, мов ’’царівна", з горіш кам и, пташ ками і звіздою . — Значить, я запізнився, ял и нку вбрали без мене, все пропало... — Л ю б у н ю , чому не чекала, чому? Дівчина, налякавшись, кинул ась східцям и д о мами і за хвилину, з біч ної кім нати вико тилось металеве крісл о, а в ньом у постаріла пані, втом лена в а ж ко ю недуго ю . — Де він, де той різдвяний гість, що називав тебе, В ір очко, Л ю б ун е ю ? Внизу, у вітальні було пусто. Срібна, мінлива ялинка з горіш кам и, пташ ками й звізд о ю блищала грай ливо, як колись, дуж е, д уж е давно... В хід н і двері стояли чомусь від чинені, а там, у теміні, сипалось, мов к р і з ь с и т е ч к о , б іл е , б іл е н ь к е борош но... І тіл ь ки свіж і сліди на не- пром етених сход ах так д уж е виразно говорили, що тут пр ихо дил а в гості колиш ня нещаслива любов... Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
