Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
РІЗДВЯНИЙ ГІСТЬ Іванна САВИЦЬКА Маркове життьове бурлакування м о ж н а б з м а л ю в а т и р і з н и м н а с и л е н н я м к о л ь о р ів ; р о ж е в и м и зльотами вгору, сірим падінням униз, полум енистим и спіралям и спалахів і емоцій, червоними вогникам и іл ю зій і чо рною н и тко ю осамітнення. Носило й ого по світу мов п ір ’їну, гонену вітром, носило й д о ш кул ь но товкло, аж вкінці, слідам и Пер Ґінта, він прибився д о го с ти н н о го берега, де живуть призабуті вже д р узі і де пр о живає Л ю буня, я ку він по кинув кол ись ш укаю чи бурхливих пригод... В ідпитати м істо й адресу Л ю б у н і не було труд но , д р узі якось д о п о м о гли. Важливе, щоб тіл ьки глянути на неї, ще раз побачити усм іх, спитати, чи простила образу, і зараз б езсл ідно відійти. Чи ж може бути інакше? М арко стоїть перед х в ір тко ю і п ід ч ікує. Мете, мов кр ізь ситечко, білим, біл еньким борош ном. Сиве М аркове волосся вкривається ш а пко ю - кучугур о ю , вел икою і крісл атою , гей би я ко го сь вовкулаки, і тіл ьки пара очей світиться з -п ід чола двома пал ким и ж аринкам и... Святково оздоблені вікна, обтулені с н іго в о ю ф ір а н ко ю гей би запр о ш ую ть увійти. Г о й д а ю ть с я -ко п и - ш у ть с я к р и ш т а л е в і ф р е н з л и к и . дзвонять об ш ибку д звіночкам и, тихо, тихе нько бряжчать. А може їдуть сан чата, а в них Л ю б ун я в с ір ій с м уш ко вій шапочці, а л и ч ко — піво нії квіт. Різдвяний він о чо к на кованих д в е р я х н а т я к а є на с в я т о ч н у гостинність, проте, без запрош ення год і якось увійти, чомусь незручно. А що, як Л ю б ун я не впізнає, не схоче, може, й говорити, не запросить у хату. М арко хотів би втекти, та не може, не має сили. Щ ось трим ає його, не пускає, щось кличе, і він, мов не при собі, струш ує білу ку ч у гу р у й натис кає дзвінок. В дверях з ’явилося гарне, у с м іх нене дівча, (відбитка колиш ньої Л ю б у н і), з тим же неслухняним волоссям, вільно пущ еним на плече, з тим и самими очима... Д ій сн ість, чи сон? Привид — чи хвора уява? — Ви д о ко го ? — спитало дівча, збентежене несподіваним гостем. — Я, Л ю б ун ю , д о тебе, — м нучись промовив М арко — лиш на хвилину прийшов, на ко р о те н ь ку хвилину. Чи вільно мені увійти? — Ви, пане, щось переплутали. Я не Л ю буня, я Віра. Батька немає вдома, він ще на праці, а мама — у крісл і, ви певно знаєте... Мама не може зійти вниз... М а р ко в і т е м н іє в о ч а х , він западається в землю, потопає... В ву ха х ш у м и ть , щ о сь к о л о т и т ь с я , крутиться, блимає і він знову; — Та я ні д о батька, ні д о мами, я д о тебе, Л ю б ун о , невже забула? Ти запросила мене вбирати різдвяну ялинку, чи не так? Дівчина від ступил ась від гостя, а той, простягнувш и руки, йшов завор ож ений вглиб вітальні і ледве чутно говорив; — Л ю ба, Л ю б уня, моя перша і єдина любов... В куті, п ід вікном стояла висока ялинка, така сам ісінька, як колись, дуже, д уж е давно... Срібна, висока, мов ’’царівна", з горіш кам и, пташ ками і звіздою . — Значить, я запізнився, ял и нку вбрали без мене, все пропало... — Л ю б у н ю , чому не чекала, чому? Дівчина, налякавшись, кинул ась східцям и д о мами і за хвилину, з біч ної кім нати вико тилось металеве крісл о, а в ньом у постаріла пані, втом лена в а ж ко ю недуго ю . — Де він, де той різдвяний гість, що називав тебе, В ір очко, Л ю б ун е ю ? Внизу, у вітальні було пусто. Срібна, мінлива ялинка з горіш кам и, пташ ками й звізд о ю блищала грай ливо, як колись, дуж е, д уж е давно... В хід н і двері стояли чомусь від чинені, а там, у теміні, сипалось, мов к р і з ь с и т е ч к о , б іл е , б іл е н ь к е борош но... І тіл ь ки свіж і сліди на не- пром етених сход ах так д уж е виразно говорили, що тут пр ихо дил а в гості колиш ня нещаслива любов... Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
