Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ПЯТДЕСЯТЬ ЛІТ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ л ю б о в в о л и н е ц ь (Слово виголиш ене п ід час святкувань 50-ліття Н ь ю -й о р кс ь ко ї О кр уги СУА) Точно п’ятдесят літ тому, в місті Нью-Йорку, на жіночих зборах, які відбулися в українському народ ному домі (а тоді цей дім був на шостій вулиці, де сьогодні на його місці стоїть школа св. Юра), по стала перша краєва жіноча організація під назвою Союз Українок Америки. У самому Нью-Йорку, ще перед постанням СУА існували вже інші жіночі організації як Жіноча Громада, Жіноча Поміч, Жіноча секція Демок ратичного Клюбу, Жіночі Січі. Ганна Чикаленко- Келлер, яка приїхала з Швейцарії, як українська делеґатка на Конґрес Міжнародньої Жіночої Ради, що відбувався у Вашінґтоні, закликала українське жіноцтво Америки створити сильну краєву жіночу організацію, існуючі в Нью-Йорку товариства під хопили цей клич і стали відділами засновниками Союзу Українок Америки. Протягом перших кільканадцятьох років Централя новоствореної організації мала осідок в Нью-Йорку. Сьогодні ми можемо побачити на сьомій вулиці першу домівку СУА, яка тоді містилася в теперішнім домі сестер Василіянок під числом ЗО. Згодом домівку перенесено до приміщення, в якому сьогодні є крамниця Арка. Дивний збіг обставин хотів, що Централя нашої організації, після довголітнього осідку у Філядельфії, саме в 50-ліття повернулася до Нью-Йорку, немов хотіла відсвяткувати свій золотий ювілей в місці свого постання. Щоб належно зрозуміти, яке велике значення мало створення центральної жіночої організації для українців в Америці, погляньмо коротко на деякі моменти в історії української еміграції в Америці. Перші емігранти, в більшості неграмотні, не- освічені, працювали в Америці на найтяжчих роботах. їх використовувано фізично, матеріяльно, а жінок теж і морально, І хоч цей нещасний емігрант змінив свою сільську народню ношу на міщанський одяг, він її не викинув лиш дбайливо зберігав. В тузі за своїм рідним український емігрант почав творити свої громади, будувати церкви, закладати школи, організувати театральні грутки, хори. Розвиток громадського життя не йшов легко і гладко. На рід них землях окупант не дозволяв українському наро дові свобідножити і розвивати свою культуру, не легко було й на еміграції. Що український емігрант взагалі втримався при своїм ріднім після тих всіх перепетій, через які пройшов, це просто чудо. Мож на б навести приклади як члени інших етнічних груп переслідували й докучали першим нашим еміг рантам. Але і в середині українських громад починалися роздори через сильне розпаношення русофільства, польонофільства, а згодом і комунізму.Карпатороси робили великі роздори. Всі тягнули український віз в свою сторону і до різних цілей. Розсварені громади, Lubow Wolynetz — cultural chairman of UNWLA товариства переставали існувати або переоргані зовувалися багато разів. Не диво тоді, що перші жі ночі організації які поставали на початку двадцятого століття, надавали собі назви: ’’Згода”, ’’Любов”, "Єдність” і ін. Але з часом щирий український пат ріот таки переборов ці труднощі. Українська жінка не стояла осторонь громад ського життя, навпаки, брала активну участь так, як знала. Працювала в сестрицтвах при церквах, в театральних гуртках, співала в хорах, ставала в ряди загальногромадських організацій, а з часом почала творити суто жіночі громади. До жінок емігранток зверталися чільні галицькі громадські діячки, як Кобринська і Ярошинська, та давали їм вказівки. В однім із таких закликів читаємо: "Мої дорогі сестри! Від вас залежить так багато, м ож но сказати будучність нашого народу за морем. Бо копи ваші м у ж і підуть на зарібки, щоби придбати для хати добра, лишаєтеся ви з тою дріб нотою дома і будете її навчати. Пам’ятайте на те, що ви маєти берегти наш найдорожчий скарб: нашу українську народність. Бережіть її щиро, кріпко, не дайтеся нікому на підмову, не вважайте на нічиї підлесливі слова, не дивіться на те, якби хто сміявся з вас, що ви бороните своєї народ- ности, а держіт ься її, гордіться нею. Так учіть і своїх дітей, а заслужите собі на вдячність я к у них, так і в цілого народу. Найкращим вашим пам'ятинком буде те, що ваші діти будуть щирими українцями, вірними традиціям свого народу, котрі, як здвигнуть стяг волі, скажут ь: "ми вільний, сильний український нарід, а що ми стали ним, це завдячуємо нашим матерям". Ці слова сказала Євгенія Ярошинська і над руковано їх у газеті "Свобода" 1904 року. Вони до сьогодні не стратили своєї актуальности, навпаки, вони є для нас конечною пригадкою. Такі заклики, як теж охота прислужитися своїй громаді, своєму народові, спонукала українське жі ноцтво задуматися над заснуванням сильної жіночої організації, що й сталося 1925 року в Нью-Йорку. Піонерки засновниці знали, що організація щоб бути сильною, щоб праця її була успішною мусить бути соборною, релігійно толерантною, надпартійною і мати точні і ясно визначені ідеї як: праця для українського народу, для української громади, праця над збереженням української ідентичности в Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
