Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
"ОЙ НЕ ГАРАЗД, ТОРОНТЦІ!" НАША ОБКЛАДИНКА Написав мені ал яр м ую чо го листа д р у г Іван Савич Д урбак, з Трой, Н. Й., та ко го більш -менш зм істу і стилю : "П орятуй, національний приятелю, своїм гострим пером нашу товариш ку, так само го с тр о го пера, ненаглядну З о ю К о гут з Ка нґуролянду, я ку так т я ж ко й незаслуж ено спа пл ю ж е но в Торонті, на с то р ін ка х патр іо тичної преси! Пробі! Де поділ ися дж ентлм ени серед наш ої пиш ущ ої братії?... Щ об так публ ічно зневажити, в Році У країн с ь ко ї Ж інки, укр а їн с ь ку поетесу, ж ін ку , маму, а, віднедавна, ще й бабуню ?!” В перш их моїх словах хотів би я с п о м ’янути п о кій н о го м ого сусіда, сл. п. Івана Ш кварка, який сказав при од ній оказії, що даремне ш укати гол ки в ски р ті сіна, а д ж ентлм ена серед наших борзописів. Так само недо речно вимагати від них, щоб вони пр о читали собі ко д е кс етики укр а їн с ь ко го ж урналіста, п о с кіл ь ки д еякі з них мабуть, зн а ю ть тіл ьки "п и са н е ” , а д р уко ва н о го "ні в зуб н о го ю ", як казали кол ись в С тарому Краю. Які ж то гріхи головні при шивають Зої автори (чи автор) напасливого, за дозволом сказавши, "есею ", п. з. "П ані Зої в альбом"?... Що... вістря її "зл о б н о ї” сатири звернене проти галичан, що вона їх з н е в а ж а є , в и с м ів а є , т о м у во н и (галичани), маю ть д о неї жаль та почу ваються ображ ені. НОВІ ВИДАННЯ Серед нових видань замітне місце займають спогади. Хоч це не є о зн а ко ю багатства наш ої видовничої д іл я н ки , а тіл ьки поглядом у минуле, то всеж ці видання лиш аю ть свій слід. Це є багате д ж ерел о для д о с л ід н и ка й заохота для інш их за кр іп и ти в д р у ку все пережите. Богдан Попович: ’’Під українським небом”. С погади, Н ью -Й ор к, 1972. Накладом автора. Ст. 184. У цій невеликій кни ж ц і накреслене життя га л иц ь ко го інтелігента, що по ход ить із свящ еничої родини. Почи нається описом гім назійних пере живань хлопця через вимарш у рядах а встрійсько го війська на центральні землі України, зга д ку про л истопа довий зрив, життя п ід п о л ьсько ю з а й м а н щ и н о ю і б о л ь ш е в и ц ь к у о куп а ц ію Львова. Кож не середовище вміло накреслене, х ід по дій подано Хто ображ ений — хай піднім е палець д огор и! Я — неображ ений, хоч і п о х о д ж у з сам ого серця Галичини, з Б ібре цько го повіту! Л іте ратурний ре да кто р кн и ж ки "Кучерявий дим", Богдан Н и ж а нківський — Бабай, теж не ображ ується, а він не тіл ьки галича нин, але й львівський батяр, з Бляхар с ь ко ї вулиці. Ілю стратор кни ж ки , Е д в а р д К о з а к - Е к о , не т іл ь к и галичанин, але й б о й ко з кельтів, а про те чує д о Зої К о гут я кусь спеціяльну сим патію , бо в "Л и с і М и ки т і” завжди малює її, як пиш ну паву, з чепурним п ір ’ячком і зґрабним носиком . Та й Зоїна подруга, Уляна Л ю бович, не ображена,а вона мешкала койсь у Львові в м узикальній кам'яниці, при в у л и ц і К р а ш е в с ь к о г о . Я к н а с ін ф орм ую ть наші "австралійці", на З о ю не ображ ається навіть її чоловік, теж галичанин, пластун, та ще й д о то го "Л ісовий Чорт" (а син — "Ч о р н о морець” !) Автор (чи автори) ’’альбом них по е зій ” кинули ще одни важ кий кам інь у Зоїн городець: що в од н о м у з віршів, в о н а д о д а т к о в о о б р а з и л а па на Володимира М акара з Торонта, зримувавши ім ’я "М а ка р ” — зі словам "се кр етар” ... Але я волів би, щоб детальне вияснення в цій справі прийш ло від кол еги Івана Савича Дурбака, бо мені, ось, папір кінчається в машинці і не маю куди далі роз махнутись. Ікер переглядно і жваво. Автор поділив кн и ж ку на певні розділи, що й улегш ує сприйняття матеріялу. О. Николай Вояковський: ”А те, що минуло...” Настроєві картини, спом ини і новелі. Б рукпин, 1971. Ст. 136. Як уже видно з заголовного окреслення — матерія к н и ж ки д уж е різно рідний. Зібрані тут давніш і пр и нагідні писання автора, описані цікаві випад ки з його життя, п о д ії з наших визвольних змагань, сипьветки о. С и л ь в е с т р а В 'о я н к о в с ь к о го й о. пралата Петра Вергуна та й багато інш ого. Не все має од накову вартість для читача, але дещо залиш иться в його пам’яті. А згадані ж иттєписи м ож уть придатися при істор ичних дослідах. Л. Б. Київська Русь була одним з найвизначніш их не тіл ьки політичних, але й культур н и х центрів Европи. Після приняття х р и сти я н сько ї віри з В іза нтії її власна культура збагатилася і переплелася з елементами античного с в іт у . О с в іт і, к н и з і н а д а в а л о с я великого значення. Про Ярослава М удр ого у л іто п и сі "П овість м инулих л іт” сказано: "Ярослав же, як кажуть, лю бив кни ги і, багато їх переписавши, поклав у святій С оф ії", (цит. за Л о гвином ) На жаль, війни і наїзди знищ или багато з численних, як на ті часи, бібліотек. Стародавні кни ги були п и с а н і к и р и л и л и ч н и м и л іт е р а м и с т в о р е н и м и б л и з ь к о 8 6 3 р. слов’янським просвітителем Кирилом. Були вони переписувані ручно. Це була праця, що вимагала вмілости, м истецького хисту, але теж і д о р о ги х матеріялів: ш кіри, золота, фарб. Іс н у в а л и к н я ж і, є п и с к о п с ь к і і м анастирські скр и п то р ії, де м ожна було взяти з бібл іоте ки кн и гу для п е р е п и с у в а н н я . П и с а л и їх на п е р г а м е н т і, т о б т о с п е ц ія л ь н о вироблений телячій ш кірі. Велику вагу надавали я кості чорнила та фарбам для оздоби. Для писання вживалося гусячо го пера. Книги для читання, а особливо псалтирі, прикраш увано мініятурам и. П салтир Ґе ртруд и, або Т р ір ський , з я ко го м ініятуру "Р іздво" м істим о на нашій обкла динці нале ж ить д о шедеврів цього ро ду творів XI ст. Н аписаний він був на замовлення т р ір с ь ко го а р хи єп и ско п а Еґберта і оздоблений був 34-ма мініятурами. Перейшов він на власність принцеси Ґ е р т р у д и , д о н ь к и Б о л е с л а в а Х ороброго, п о л ьсько го короля. Стала вона д р у ж и н о ю Ізяслава Ярославича і привезла зі со б о ю на Русь рукоп ис, до яко го між 1078-1087 pp. було д одано п'ять м ініятур, з яки х одна (апостол Петро) була виконана у В олодим ирі В олинськім , а решта у Києві. У стилі виконання тих м ініятур видно р уку трьо х різних майстрів. Цей, хто с т в о р и в " Р із д в о " , " Р о з п ’я т т я ” і "К оронування Я рополка й Ірини", найбільш обдарований. "Р ізд во" має вигляд іко н и на тлі кіоту. Трибанний храм, ф ронтони й бані помережані у стилі н ар од нь ого мистецтва, роз мальовані яскравими блакитними, червоними, білими, світло-зеленим и та синім и барвами й золотом, немов д о р о го ц ін н і перегород часті емапі. Псалтир зберігається в Чівідале в П івнічній Італії. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
