Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
"ОЙ НЕ ГАРАЗД, ТОРОНТЦІ!" НАША ОБКЛАДИНКА Написав мені ал яр м ую чо го листа д р у г Іван Савич Д урбак, з Трой, Н. Й., та ко го більш -менш зм істу і стилю : "П орятуй, національний приятелю, своїм гострим пером нашу товариш ку, так само го с тр о го пера, ненаглядну З о ю К о гут з Ка нґуролянду, я ку так т я ж ко й незаслуж ено спа пл ю ж е но в Торонті, на с то р ін ка х патр іо тичної преси! Пробі! Де поділ ися дж ентлм ени серед наш ої пиш ущ ої братії?... Щ об так публ ічно зневажити, в Році У країн с ь ко ї Ж інки, укр а їн с ь ку поетесу, ж ін ку , маму, а, віднедавна, ще й бабуню ?!” В перш их моїх словах хотів би я с п о м ’янути п о кій н о го м ого сусіда, сл. п. Івана Ш кварка, який сказав при од ній оказії, що даремне ш укати гол ки в ски р ті сіна, а д ж ентлм ена серед наших борзописів. Так само недо речно вимагати від них, щоб вони пр о читали собі ко д е кс етики укр а їн с ь ко го ж урналіста, п о с кіл ь ки д еякі з них мабуть, зн а ю ть тіл ьки "п и са н е ” , а д р уко ва н о го "ні в зуб н о го ю ", як казали кол ись в С тарому Краю. Які ж то гріхи головні при шивають Зої автори (чи автор) напасливого, за дозволом сказавши, "есею ", п. з. "П ані Зої в альбом"?... Що... вістря її "зл о б н о ї” сатири звернене проти галичан, що вона їх з н е в а ж а є , в и с м ів а є , т о м у во н и (галичани), маю ть д о неї жаль та почу ваються ображ ені. НОВІ ВИДАННЯ Серед нових видань замітне місце займають спогади. Хоч це не є о зн а ко ю багатства наш ої видовничої д іл я н ки , а тіл ьки поглядом у минуле, то всеж ці видання лиш аю ть свій слід. Це є багате д ж ерел о для д о с л ід н и ка й заохота для інш их за кр іп и ти в д р у ку все пережите. Богдан Попович: ’’Під українським небом”. С погади, Н ью -Й ор к, 1972. Накладом автора. Ст. 184. У цій невеликій кни ж ц і накреслене життя га л иц ь ко го інтелігента, що по ход ить із свящ еничої родини. Почи нається описом гім назійних пере живань хлопця через вимарш у рядах а встрійсько го війська на центральні землі України, зга д ку про л истопа довий зрив, життя п ід п о л ьсько ю з а й м а н щ и н о ю і б о л ь ш е в и ц ь к у о куп а ц ію Львова. Кож не середовище вміло накреслене, х ід по дій подано Хто ображ ений — хай піднім е палець д огор и! Я — неображ ений, хоч і п о х о д ж у з сам ого серця Галичини, з Б ібре цько го повіту! Л іте ратурний ре да кто р кн и ж ки "Кучерявий дим", Богдан Н и ж а нківський — Бабай, теж не ображ ується, а він не тіл ьки галича нин, але й львівський батяр, з Бляхар с ь ко ї вулиці. Ілю стратор кни ж ки , Е д в а р д К о з а к - Е к о , не т іл ь к и галичанин, але й б о й ко з кельтів, а про те чує д о Зої К о гут я кусь спеціяльну сим патію , бо в "Л и с і М и ки т і” завжди малює її, як пиш ну паву, з чепурним п ір ’ячком і зґрабним носиком . Та й Зоїна подруга, Уляна Л ю бович, не ображена,а вона мешкала койсь у Львові в м узикальній кам'яниці, при в у л и ц і К р а ш е в с ь к о г о . Я к н а с ін ф орм ую ть наші "австралійці", на З о ю не ображ ається навіть її чоловік, теж галичанин, пластун, та ще й д о то го "Л ісовий Чорт" (а син — "Ч о р н о морець” !) Автор (чи автори) ’’альбом них по е зій ” кинули ще одни важ кий кам інь у Зоїн городець: що в од н о м у з віршів, в о н а д о д а т к о в о о б р а з и л а па на Володимира М акара з Торонта, зримувавши ім ’я "М а ка р ” — зі словам "се кр етар” ... Але я волів би, щоб детальне вияснення в цій справі прийш ло від кол еги Івана Савича Дурбака, бо мені, ось, папір кінчається в машинці і не маю куди далі роз махнутись. Ікер переглядно і жваво. Автор поділив кн и ж ку на певні розділи, що й улегш ує сприйняття матеріялу. О. Николай Вояковський: ”А те, що минуло...” Настроєві картини, спом ини і новелі. Б рукпин, 1971. Ст. 136. Як уже видно з заголовного окреслення — матерія к н и ж ки д уж е різно рідний. Зібрані тут давніш і пр и нагідні писання автора, описані цікаві випад ки з його життя, п о д ії з наших визвольних змагань, сипьветки о. С и л ь в е с т р а В 'о я н к о в с ь к о го й о. пралата Петра Вергуна та й багато інш ого. Не все має од накову вартість для читача, але дещо залиш иться в його пам’яті. А згадані ж иттєписи м ож уть придатися при істор ичних дослідах. Л. Б. Київська Русь була одним з найвизначніш их не тіл ьки політичних, але й культур н и х центрів Европи. Після приняття х р и сти я н сько ї віри з В іза нтії її власна культура збагатилася і переплелася з елементами античного с в іт у . О с в іт і, к н и з і н а д а в а л о с я великого значення. Про Ярослава М удр ого у л іто п и сі "П овість м инулих л іт” сказано: "Ярослав же, як кажуть, лю бив кни ги і, багато їх переписавши, поклав у святій С оф ії", (цит. за Л о гвином ) На жаль, війни і наїзди знищ или багато з численних, як на ті часи, бібліотек. Стародавні кни ги були п и с а н і к и р и л и л и ч н и м и л іт е р а м и с т в о р е н и м и б л и з ь к о 8 6 3 р. слов’янським просвітителем Кирилом. Були вони переписувані ручно. Це була праця, що вимагала вмілости, м истецького хисту, але теж і д о р о ги х матеріялів: ш кіри, золота, фарб. Іс н у в а л и к н я ж і, є п и с к о п с ь к і і м анастирські скр и п то р ії, де м ожна було взяти з бібл іоте ки кн и гу для п е р е п и с у в а н н я . П и с а л и їх на п е р г а м е н т і, т о б т о с п е ц ія л ь н о вироблений телячій ш кірі. Велику вагу надавали я кості чорнила та фарбам для оздоби. Для писання вживалося гусячо го пера. Книги для читання, а особливо псалтирі, прикраш увано мініятурам и. П салтир Ґе ртруд и, або Т р ір ський , з я ко го м ініятуру "Р іздво" м істим о на нашій обкла динці нале ж ить д о шедеврів цього ро ду творів XI ст. Н аписаний він був на замовлення т р ір с ь ко го а р хи єп и ско п а Еґберта і оздоблений був 34-ма мініятурами. Перейшов він на власність принцеси Ґ е р т р у д и , д о н ь к и Б о л е с л а в а Х ороброго, п о л ьсько го короля. Стала вона д р у ж и н о ю Ізяслава Ярославича і привезла зі со б о ю на Русь рукоп ис, до яко го між 1078-1087 pp. було д одано п'ять м ініятур, з яки х одна (апостол Петро) була виконана у В олодим ирі В олинськім , а решта у Києві. У стилі виконання тих м ініятур видно р уку трьо х різних майстрів. Цей, хто с т в о р и в " Р із д в о " , " Р о з п ’я т т я ” і "К оронування Я рополка й Ірини", найбільш обдарований. "Р ізд во" має вигляд іко н и на тлі кіоту. Трибанний храм, ф ронтони й бані помережані у стилі н ар од нь ого мистецтва, роз мальовані яскравими блакитними, червоними, білими, світло-зеленим и та синім и барвами й золотом, немов д о р о го ц ін н і перегород часті емапі. Псалтир зберігається в Чівідале в П івнічній Італії. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
