Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
На фармі Матуся дуже рано збудила О- ленку. Протирає Оленка кулач ками очі, а спати ще так дуже- дуже хочеться! — Вставай, Оленко! їдемо! “їдемо?” Куди? Ага, та ж де настали вакації! І татові і ма мині і Оленчині вакації. Вчора матуся ввесь день готувалась у дорогу, на фарму, до тіточки Мар'ії. “їдемо!” Чарівне слово геть прогнало сон з Оленчиних по вік. Вже зовсім спати не хочеть ся. Хочеться їхати — на вакації. Одяга-ння, вмивання, сніданок — раз-два- три! І Оленка вже в авті. Ручки на кермі. “Ну, чому вже не їдемо?” Тато й мама ще не винесли всіх речей до багажника, а О- ленка вже трубить, “тру-ру-ру” — мовляв, відстороняйтесь усі авта й люди, бо Оленка на ва кації їде. Нарешті тато й мама готові. Тато сідає бі'ля керми, тут по крутив, там потиснув — і авто ожило, зафуркотіло, пчихнуло. — На здоровя! — каже йому Оленка. Авто рушило з місця. Вулиці, доми, церкви і авта, авта, авта. Все те мигає поіпри вікна, не сеться кудись спереду назад. На перехрестях вулиць кліпають великі- червоні ока: стій! Зміня ються на зелено: їдь! А потім зявляються довгі ряди дерев, а ще потім поля. Дихнуло свіжим повітрям. Сірою ниткою звива ється автострада, а по ній, мов жучки, повзуть авта. Тут і там видно фарми з господарськими будинками, мов башти форте ці, а коло них ходять курочки та бундючні індики. Тато звертає то направо, то наліво. Сонечко заглядає до О- ленки то з одного, то знов з другого боку. Що ж це воно сьогодні не м«ає свого місця на небі? Чи й воно вибирається кудись на вакації'? Година, дві, три Ниви, лі си, ріки, горби і долини Збіжжя, кукурудза, квіти . А над усім цим так багато-багато синього неба. Ніби велике озе ро обернулося униз ногами і повисло над землею. Аж ось Мама простягну ла руку і показала кудись убік. Там, під лісом, у вінку великих дерев стоїть маленька фарма. Тато повернув авто з гладкої автостради, і під колесами за пищали камінчики ріні. Авто о- бережно пробирається польо вою доріжкою. Гавкає пес на припоні, розбігаються куроч ки по мураві. А з Ганку вибіга ють три білі постаті і мчаться наввипередки до авта. За ними переваги'-ваги підбігає четвер та. Оленка знає: то тітка Марія, а то її діти, дві старші дівчинки і менший опецькуватий хлоп чик з неслухняною чуприною. Оленка нераз призадумувалась, як то може бути: хлопчик слу хняний, а чуприна зовсім ні. Гребінь має з нею завжди бага то мороки. Оклики, вітання, обійми . І вже Оленка сидить при столі, бо чомусь в дорозі дуже зго лодніла. Пє свіже молоко, що пахне справжньою коровою і квітками, що їх корова цілий день нюхає на .пастівнику. Дів чатка наввипередки розповіда ють про свої забави та радощі, а крізь відчинене вікно чути по дих лісу і щебетання пташат. Гей, як радісно! Як цікаво! Як багато волі! І Оленка несеться метеликом на подвіря. Дядько їде великим трактором з полія і вже здалеку вим-ахує до Оленки привітно своєю великою рукою. Боже ,скільки в Оленки невід кладних оправ: познайомитись з собакою, відвідати курочки, качечки та індики, поглянути на молодого коника, погладити по хребті телятка, забігти до мо лочарні, поміпнути води з кри ниці, і ще, і ще. Чи справиться Оленка з тим усім до вечора? Та, спасибі Христині й Маріян- ці, вони всюди ходять з Олен- кою, відповідають на прерізні питання: а чому, а як, а де? Христина старша за Оленку двома роками, і досить розум на, але й вона не зта-є, чому в телятка немає рогів. А Оленка догадалась сама: щоб телятко, як ссатиме молочко, не поколо ло своєї мами-корівки. Настає вечір, хоч дуже його не хотілося. Але, як з лісу вий шли чорні таємні тіні і обступи ли барму, Оленка почула, що її вії злипаються сном. Дітей поклали в окремій ди тячій кімнаті. Оленка заснула, слухаючи таємничого шуму лі су, що розповідав якусь -стару, старезну казку. Роляник А з ґанку вибігають три постаті і мчаться наввипередки до авта. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
