Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
На фармі Матуся дуже рано збудила О- ленку. Протирає Оленка кулач ками очі, а спати ще так дуже- дуже хочеться! — Вставай, Оленко! їдемо! “їдемо?” Куди? Ага, та ж де настали вакації! І татові і ма мині і Оленчині вакації. Вчора матуся ввесь день готувалась у дорогу, на фарму, до тіточки Мар'ії. “їдемо!” Чарівне слово геть прогнало сон з Оленчиних по вік. Вже зовсім спати не хочеть ся. Хочеться їхати — на вакації. Одяга-ння, вмивання, сніданок — раз-два- три! І Оленка вже в авті. Ручки на кермі. “Ну, чому вже не їдемо?” Тато й мама ще не винесли всіх речей до багажника, а О- ленка вже трубить, “тру-ру-ру” — мовляв, відстороняйтесь усі авта й люди, бо Оленка на ва кації їде. Нарешті тато й мама готові. Тато сідає бі'ля керми, тут по крутив, там потиснув — і авто ожило, зафуркотіло, пчихнуло. — На здоровя! — каже йому Оленка. Авто рушило з місця. Вулиці, доми, церкви і авта, авта, авта. Все те мигає поіпри вікна, не сеться кудись спереду назад. На перехрестях вулиць кліпають великі- червоні ока: стій! Зміня ються на зелено: їдь! А потім зявляються довгі ряди дерев, а ще потім поля. Дихнуло свіжим повітрям. Сірою ниткою звива ється автострада, а по ній, мов жучки, повзуть авта. Тут і там видно фарми з господарськими будинками, мов башти форте ці, а коло них ходять курочки та бундючні індики. Тато звертає то направо, то наліво. Сонечко заглядає до О- ленки то з одного, то знов з другого боку. Що ж це воно сьогодні не м«ає свого місця на небі? Чи й воно вибирається кудись на вакації'? Година, дві, три Ниви, лі си, ріки, горби і долини Збіжжя, кукурудза, квіти . А над усім цим так багато-багато синього неба. Ніби велике озе ро обернулося униз ногами і повисло над землею. Аж ось Мама простягну ла руку і показала кудись убік. Там, під лісом, у вінку великих дерев стоїть маленька фарма. Тато повернув авто з гладкої автостради, і під колесами за пищали камінчики ріні. Авто о- бережно пробирається польо вою доріжкою. Гавкає пес на припоні, розбігаються куроч ки по мураві. А з Ганку вибіга ють три білі постаті і мчаться наввипередки до авта. За ними переваги'-ваги підбігає четвер та. Оленка знає: то тітка Марія, а то її діти, дві старші дівчинки і менший опецькуватий хлоп чик з неслухняною чуприною. Оленка нераз призадумувалась, як то може бути: хлопчик слу хняний, а чуприна зовсім ні. Гребінь має з нею завжди бага то мороки. Оклики, вітання, обійми . І вже Оленка сидить при столі, бо чомусь в дорозі дуже зго лодніла. Пє свіже молоко, що пахне справжньою коровою і квітками, що їх корова цілий день нюхає на .пастівнику. Дів чатка наввипередки розповіда ють про свої забави та радощі, а крізь відчинене вікно чути по дих лісу і щебетання пташат. Гей, як радісно! Як цікаво! Як багато волі! І Оленка несеться метеликом на подвіря. Дядько їде великим трактором з полія і вже здалеку вим-ахує до Оленки привітно своєю великою рукою. Боже ,скільки в Оленки невід кладних оправ: познайомитись з собакою, відвідати курочки, качечки та індики, поглянути на молодого коника, погладити по хребті телятка, забігти до мо лочарні, поміпнути води з кри ниці, і ще, і ще. Чи справиться Оленка з тим усім до вечора? Та, спасибі Христині й Маріян- ці, вони всюди ходять з Олен- кою, відповідають на прерізні питання: а чому, а як, а де? Христина старша за Оленку двома роками, і досить розум на, але й вона не зта-є, чому в телятка немає рогів. А Оленка догадалась сама: щоб телятко, як ссатиме молочко, не поколо ло своєї мами-корівки. Настає вечір, хоч дуже його не хотілося. Але, як з лісу вий шли чорні таємні тіні і обступи ли барму, Оленка почула, що її вії злипаються сном. Дітей поклали в окремій ди тячій кімнаті. Оленка заснула, слухаючи таємничого шуму лі су, що розповідав якусь -стару, старезну казку. Роляник А з ґанку вибігають три постаті і мчаться наввипередки до авта. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
