Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
На березовім пеньочку Літачок собі стоїть — Хто ж на ньому полетить? Сів Тодірко та й міркує — Летуна йому бракує. Думка в нього все одна: Відки взяти летуна? А тим часом поміж трави Слимачок мандрує бравий, На плечах він, як усе, Хаточку свою несе. Уперед наставив роги І гукає: — Геть з дороги! Уступайтесь чимскоріш! В мене час — то гріш. Я не жук ні не лелека, А дорога страх далека. Я до дядька поспішаю, Що у лісі хутір має. Він підповз аж до пенька І побачив літака. Став до нього придивлятись, Д р іб н и м д и в о м дивуватись: — Гм, по світу скрізь бував, А такого не видав! Біле, біле, ще й крилате — Справді варто б розпізнати, Що воно За одно. І слимак у ту хвилину Сміло всунувся в кабіну: — От, кватира вже готова! Добре, — каже, — тут, ні слова! Хатка гарна, не плоха — Ха-ха-ха! „Гу-гу-гу!“ — з усеї сили Здаля загудів Вітрило. (Здоровенний це хлопище, Лячно він гуде та свище, А як з сил усіх дмухне, То і дерево зігне). Ось, в Тодірковім саду Він зявився на біду... Як подув з усеї сили, Всі дерева похилились, А квітки, кущі і трави Зовсім до землі припали. Леле, леле! В ту ж хвилину Літачок з пенька полинув, ТТопід яблуньки шугнув, Трьох жучків перевернув, В цвіркуна він c k h h v b шапку, Налякав зелену жабку, Нчполохав сиву квочку, Що ходила по садочку, З липи жменьку листя скинув І полинув. Ой, схопивсь Тодірко милий І кпичить, що має сили: — Гей, ловіть, ловіть його, Бо втече мені... Ого! — Вгору, бідний, задивився, За гіллячку зачепився І вбігу упав, мов мяч — Хоч сідай та й плач!... Ой, злякавсь слимак, ще й як, Як із ним летів літак! Далі бачить, що не лихо, У вікно заглянув тихо. Гей, як гарно, як чудово! Видно сад, ріку, діброву, Видно на полях людей —- Гарно ж, гей! Серце бється так швиденько, А летіти — як легенько! І увесь ти, мов пірце --- Чи не розкіш це? Сміло вже слимак гука ,.Соб“, „цабе“ до літака. Так то, хоч ні дня не вчився. Летуном слимак зробився. Скочила Стріла швидка Здоганяти літака (А Стріла Чорна сучечка була). Завернув літак до річки, Заховався за смерічки, Сучка бігла, не зважала І з розгону в воду впала, Захлиснулась: пчіх і пчіх — Ой, який же сміх! Кинулись до літака Голуби з голубника, Бють крильцями, підлітають, Літака ось-ось спіймають. Та сова з старої хати Стала їм нараз гукати: — Не чіпайте! Боже крий! Та ж літак це бойовий, Має бомби, скоростріли — Утікайте, поки цілі! — Налякались голубята, Ну ж щосили утікати — Цей сюди, а той туди Утікають від біди. Літака вже мало й видко — Він летить до лісу швидко. А у лісі, на узліссі, Під листочком на горісі, Там сидить старий павук, Здоровенний, мов капшук. Від горіха до ліщини Виткав сітку з павутини, Притаїв у собі дух, Терпеливо жде на мух. Раптом бачить: поміж листя Щось крилате швидко мчиться. Ні звірюка, ані птаха, Ні комаха. Мов стріла майнуло швидко Павх! — і впав в хвилині тій на кульбаби мяч пухкий . . . І... спіймалося у сітку. Ех! Наш слимак униз бебех! ,,Ну, — міркує, — аж отут Буде вже мені капут!“ І слимак заплющив очі: „Хай вже робиться, що хоче!" Павх! — і впав в хвилині тій На кульбаби мяч пухкий^ Та й пірнув, мов у перину. ,,Чи живий я, чи загинув? Ні, спасибі, ще живу...“ І зісунувся в траву. Ой, зрадів слимак рогатий, Став кульбабу обіймати. „Кульбабуню, далебі, Як віддячитися тобі?“ Роздивлятись став сірома: — Гм, околиця знайома! Он, стоїть у лісі хатка — Це ж напевно хутір дядька! Власне, я і йшов туди — Вийшло щастя із біди! — Вийшов дядько зустрічати, Небожа завів до хати, Дав йому і їстки й питки: — Ну, кажи, що, як та й звідки! Сів, розказує слимак Від початку, що і як. Дядько з дива не виходить: — От, цікаві ті пригоди! А Тодірко із Гнатком, Мов ловці, біжать ліском. Прибігають до горіха: — Он літак, куди заїхав! Виламали патика І здіймили літака. З того часу він у хаті Висить на шнурку припятий, Щоб, бува, не вирвавсь знову Де у поле, чи в діброву. Часом може й політати Із кутка в куток кімнати, Чи від мисника на піч — От, така то річ! Р. Завадович
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
