Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Із зброєю в руках (Думки учасниці визвольних змагань) Мало хто з нас знає, що в Стейті Ню Джерзи живе в ТИ" шині малого містечка жінка, що на неї під час наших ви звольних змагань були зверне ні очі всього галицького жі ноцтва. Молодих дівчат, що пішли в 1914 р. зі зброєю в ру ках боротись за Україну, не бу ло багато. Та одною з них була саме Гандзя Дмитерко, уро дженка Львівщини. Ось що пише вона про ті часи: „Цього року минає 40 літ, як у Львові з тайного пласту, що існував при самоосвітніх- гурт ках молоді („Молода Україна") вилонився завязок стрілецької організації при кінці 1912 p., а в черговому році оформився в стрілецьку організацію. Молодь живо цікавилась подіями на балканському півострові (війна Туреччини з балканеькими на родами) та захоплювалась кли чами збройної боротьби за во лю. Жіноча молодь того часу не оставалась позаду, а йшла поруч із своїми шкільними то варишами. Таке було безмежне хотіння служити великій спра ві! Тому коли з вибухом війни стало організуватись наше стрі лецтво, багато дівчат кинулося до зброї. Та по страшних захо дах і зусилля вдалося тільки кільком дівчатам піти з побра- тимами-стрільцями проти від вічного ворога — Москви“ Українське жіноцтво Галичи ни з гордістю привітало цей крок. З подивом слідкувало за шляхом молодих дівчат, що се бе оправдали і в військовій службі. „Всі труднощі й невигоди в обставинах вояцького й воєн ного життя ми легше перено сили, як в нормальних обстави нах. Загартовані на всі фізичні труди й недостатки, психічно переходили ми над неодним я- вищем до денного порядку й •багато „не добачали“ та „не дочували“. Інстинктовно в сво їй душі відчували ми, хто ста виться до нас „із перцем“, а хто зі „щирим серцем“. На запит — що саме залиши ло найбільший слід у її памяті, відповідає: „Всі радощі й смутки стрі лецтва переживали ми разом. Побіду на Маківці та похід із Карпат над Стрипу (Семиківці, Панталиха), криваві бої на Ли- соні і під Конюхами та Куро- патниками. Та доля не щадила й особистих важких пережи вань. Багато близьких товари шів, яких ще бачилося вчора і розмовлялося з ними, сього- Ганна Дмитерко-Ратич дні вже вкрила сира земля. З товаришкою зброї О. Степа нівною розлучилась я під Ли- совичами, де вона попала в ро сійський полон, а в літі 1918 р. навіки з хор. Софією Галєчко, яку постигла смерть у хвилях Бистриці. Багато переживалось спільних радощів і смутків, які сплітались водне, про що й у пісні співалось: Як ідуть у бій — співають І зі співом умирають...“ Ще згадує Ганна Дмитерко- Ратич, як у 1918 приділено УССтрільців до групи, якою командував архикнязь Віль- гельм, що між стрілецтвом зєд- нав собі великі симпатії. Із ці єю групою перейшли УСС ціле Правобережжя. — Сповнилась мрія довгих літ, пішли вони „визволяти братів українців з московських кайдан“ Усюди, згадує вона, зустрічали їх ра дісно, усюди знаходили вони скоро лучність із століттями розділеними братами. Та ця по пулярність стрілецтва не подо балась команді і стрільців пе- рекинено на Буковину. Та вже тріщали основи австро-угорсь- кої монархії і події пішли своїм ходом. А в них українське стрі лецтво відограло свою передо ву ролю. Багато судилось пережити ще на життєвому шляху. Ганна Дмитерко стає дружиною й ма- тірю чотирьох синів. Вона про вадить їх вправною материн ською рукою аж поки вкупі зі своїм другом не йде в велику нашу мандрівку. І тут — із пер спективи пройденого, дивиться на теперішність: „У цей час нашого/розпоро шення по цілому світі ми по винні звернути найбільшу ува гу на виховання молоді, як під оглядом морально-національ ним так і військовим. Молодь мусить бути підготована до своїх завдань і загартована до життя. Тоді на поклик Матері- України прорве вона греблю й прибуде їй у допомогу" „Питання чи жіноча Молодь повинна приймати участь у бо ротьбі зі зброєю в руках та пе реходити військовий вишкіл, було у свій час та остає й досі отвертим. Все ж таки критичні уваги про меншевартість жінки під тим оглядом відчували дів- чата-стрільці як велику неспра ведливість. Історичний момент на порозі першої війни покли кав нас, а приклади героїзму української жінки вложили нам зброю в руки. У майбутньому історичному моменті національно вихована українська жіноча молодь знай де способи, як найкраще вико нати свій обовязок у великій потребі Батьківщини" СОЮЗ УКРАЇНОК АМЕРИКИ ЗАСТУПЛЕНИЙ НА ФОРУМІ У відкритті форуму Н. Й. Гералд Трибюн брала участь представниця СУА п. Марія Демидчук. Союз Украї нок Америки був запрошений як член Федерації Жіночих Клюбів. Опис фо руму та враження нашої представниці подамо в черговому числі.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
