Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
НАШЕ ЖИТТЯ РІК IX. ЛИСТОПАД, 1952 Ч. 11 Готуймо завтрішній день! (Листопадові міркування) Ми так мало .вчимося зі сто рінок минулого! Неначе малі' школярі, які вертаються все до. букваря і починають із а, б, в... Тільки, щоб нам не сказав хто. цього, борони Боже — бо ми мудріші за всіх, вже й Америку збагнули чи яку іншу заокеан ську країну... А івже Шевченко, писав: Якби ви вчились так як треба, То й мудрість була би своя ... І якраз ця „своя” мудрість на вчила 6 нас жити „так як треба” і самим творити, а хочби й го тувати отой „завтрішній день” Зачнімо від себе. Від спокон віку притаманного жінці .почу вання —■ любови. В заповідях Божих приписаної любови Бо га й ближнього свого., оспіва ної і звеличаної материнської любови, а дальше любови Бать ківщини... Оцього почування, яке ішло з нами в мандрівку і міцніло й кріпло в міру того, як ми віддалювались від неї... А в сучасних умовинах зме- ханізованого та зматеріялізо- ваното довкілля стаємо байду жими до твердої дійсности, се ред якої живе, бо мусить жити, наша сестра, мати чи подруга там, на рідних землях... Це правда, що тільки час від часу доходять деякі відомості з-по за залізної заслони. Вони скупі, але які вимовні! А хто вміє і хо че читати між рядками хочби часописних вісток, про сучас ний стан життя на Україні, — як же багато прочитає та на вчиться... Може не так важке життя наших жінок і матерей там — самими матеріял ьними недостачами, чи 'навіть психіч ними депресіями, як отим сі рим, безнадійним „завтра", у- биття душі в людині та взагалі запереченням людини самої. Там потрібний тільки бездуш ний „робот", механізм для 'най вищого осягу праці і схвалення партійної політики. І чи можете повірити, що на віть у таких умовинах іде там постійна боротьба „за душу'; дитини”? Іде і навіть із пози тивним ВИСЛІДОМ — тільки зо всім іншими методами та скри- то й обхідними шляхами! Але доходить до цілі, бо там живе ядро української нації, що тво рить внутрішній спротив про ти 'насаджуваної чужої доктри ни, звичаїв та обичаїв. Коли навіть всилу суворих законів приймає буденне жит тя села чи міста „казьонний” вигляд, то внутрі йото ніколи не вгасає вогник дійсної любо ви до чогось рідного. Часом бува'є це тільки незначний „а- мулет”, який пригадує щось давнє, інше, своє — власне і тільки „своє” 'Це підсилює їх надію. Що ж робимо в той час ми — тут в умовинах вільного світу? Святкуємо всякі роковини, спі ваємо 'панахиди, декліямуємоі про любов до України та її ви зволення. А чим же живуть на ші діти? Чи мають вони хоч у яву, що це тепер, ця вимріяна мати-Україна, хто там живе, яка молодь виростає? Чи справді, якби настало оте так дуже нами очікуване „завтра” — то ми; •готові до цьоіго завдання? З! чим ми туди .підемо, чи пішле- мо своїх дітей? І як нас там зу стрінуть? Чи зрозуміють вони нас, чи відчуємо ми їх та чи зможемо підчинитись вимогам' тамошнього життя?/ До цього треба^готуватись нам самим, коли хочемо приго тувати до цього своїх дітей. Нехай наша молодь не буде тільки гарним, може навіть рід кісним „пустоцвітом”, але збе реже любов і пошану до укра їнської людини, замученої і за цькованої, з творчими завдат ками у душі. Бо ця людина — це дух-велетень, що береже,, нащ корінь материк у творчій) напрузі. І коли наша молодь: відорветься від неї, коли не, зрозуміє її, тоді вона вже про пала для нашої „великої мети” А до цієї мети нам треба пря мувати. Раз-у-раз памятаючи про неї, треба виховувати мо лодь на національно-свідому., морально здорову людину та скромного, але 'послідовного' громадського працівника. В цей тільки спосіб оправда ємо нашу мандрівку, коли змо жемо повернути Україні те, що. ми взяли, що нас врятувало на еміграції і що ми зберегли для її скріплення. Готуймось до за втрашнього дня! К. Ґардецька
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
