Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРКО І КИЦЬ Маркo Слободян , син членкині 64-го Відділу СУА Лесі Слободян Того дня Марко повертався зі школи без поспіху й замислено, як це буває у дітей, які вже надто рано навчилися думати по-дорослому. До того ж це був останній день навчання у 5 класі. Завтра — каніку - ли! Однак біля вузького провулка, якраз ліворуч від свого будинку, із задуми його вивело тихе жа - лібне нявчання. Таке тоненьке й безпорадне, що знехтувати ним було неможливо. Тож Марко звернув у провулок і поміж старих коробок та вогкого каміння помітив маленьке кошеня. Те кульгало на передню лапку й нама - галося втекти, хоча сил на втечу майже не мало. Марко обережно нахилився, підняв його на руки й відчув, як крихітне тільце тремтить зі страху. — І чий же ти такий? — тихо прошепотів хлопчик. Підіймаючись сходами на другий поверх до квартири, де хлопчик мешкав, Марко думав, що робити далі. Залишити кошеня собі? Віднести до притулку? Чи, можливо, хтось його шукає? Удома він уважно оглянув малого котика й одразу зрозумів: ліва його лапка зламана. Тієї ж миті всі сумніви зникли — треба допо - могти кошеняті! Марко дочекався повернення мами з роботи і того самого дня вони разом повезли кошеня до ветеринарної клініки. Лікар оглянув пухнастого пацієнта, зробив необхідні процедури й сказав: — Це хлопчик. І йому, крім вакцинації, потріб - на й операція. Ми можемо її зробити, але ліку - вання буде довгим і дорогим. Марко мовчки і ствердно кивнув. — Я повернуся, — відповів він уже біля дверей кабінету ветеринара. Увесь вечір хлопчик без упину думав про ма - леньке кошеня, його налякані очі і те, як воно довірливо засинало в нього на руках. Як же йому оплатити лікування бідолашного малюка? Зви - чайно, можна попросити маму — вона обов’яз - ково виділить кошти. Але Марко був хлопчиком, який полюбляв сам знаходити вихід зі скрутних обставин. Він дістав свою скарбничку, висипав дріб’язок і кілька зім’ятих купюр на стіл... і від - чув, як у його животі неприємно похололо. Трид - цять доларів... — Цього замало, — тихо сказав він сам до себе. — Отже, доведеться заробити. І Марко почав працювати. Після школи він охоче брався до роботи, що йому доручав власник кафе на розі, та допома - гав сусідам впоратися з домашніми справами й покупками. Також доглядав чужих домашніх улюбленців і поливав квіти на прибудинкових клумбах. І навіть спробував себе у ролі репети - тора, допомагаючи однокласнику підготувати - ся до підсумкового тестування. Утомлений, але впертий, він щовечора складав зароблені гроші до коробки з-під печива. За тиждень потрібна сума була зібрана. У призначений день операції разом з коше - ням, загорнутим в теплий плед, Марко приніс до клініки всі свої заощадження. Поки ветеринар оперував, хлопець сидів у коридорі й нервово стискав кулачки. Добре, що поруч була мама, яка його підбадьорювала і заспокоювала. Минула майже година. І зрештою... — Операція пройшла успішно, — усміхнувся лікар до Марка. — І тепер усе залежить від тебе. Котику потрібні спокій, турбота й час. Приблизно три тижні необхідні для його одужання. — Я впораюсь, — серйозно й переконливо ска - зав Марко. Додому вони поверталися в гарному настрої. Кошеня лежало в рюкзаку на м’якій подушці й мирно спало. Відтоді життя Марка змінилося. Він був від - повідальним за корм для кошеняти, дбав про 36 OUR LIFE • June-July 2026 Оповідання
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
