Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2018 WWW. UNWLA .ORG 17 Він вірив, що ситуацію можна змінити власним прикладом, розповідає Володимир Тихий про батька. Дисидент р озмовляв лише українською, був ввічливим і терплячим з російськомовними, і лише від держслужбовців вимагав спілкування українською мовою. Він сказав, що давно став на шлях боротьби. Він вважав, що треба розвивати українську культуру, науку. І намагатися, щ об ці наука і культура охоплювали широкі верстви населення, а не концентрувалися лише в Києві . «Дуже мало людей його розуміли. Кожен займався чимось своїм, а тут хтось починає розповідати про те, що треба не горілку пити, а книжки читати, що не можна бити дітей, з ними треба ходити в кіно чи театр. Він виглядав диваком. Ми з ним говорили і він сказав, що давно став на шлях боротьби. Він вважав, що треба вчитися, розвивати українську культуру, науку. І намагатися, щоб ці наука і культура охоплювали широкі ве рстви населення, а не концентрувалися лише в Києві», – згадує Володимир Тихий. Натомість система назвала його погляди «антирадянськими» та кинула за ґрати. Концтабір у с. Кучино, де карались останні радянські дисиденти, між ними і О. Тихий «Тихом у дуже боліла русифікація Донбасу» Його співкамерник , багаторічний політв ’ язень , дисидент Василь Овсієнко згадує : Олексі Тихому дуже боліло те, як стрімко, під тиском русифікації, змінюється українська ідентичність на Донбасі. Каже, що про це вони не раз г оворили, перебуваючи в камері. Тихий розумів: Донбас не «інакший», «іншими» були люди, які приїхали туди у 20 - і роки працювати, розповідає дисидент. Натомість, наголошує Овсієнко, різноманітність українців об’єднує: українські в’язні з різних регіонів завж ди знаходили спільну мову і обмінювалися досвідом, навіть за ґратами. «Кожен свій край якоюсь мірою представляв, і Олекса Тихий теж. Мені було досить цікаво з ним спілкуватися, котрий трохи з відмінного регі ону, досить зрусифікованого вже – живий свідок. В ін розповідав конкретні речі про цих людей, про те стано вище і це мене дуже збагатило», – говорить Овсієнко. Тихий – нормальна людина, яка жила в «ненормальний» час Олекса Тихий боровся за те, щоб донбаський регіон був українським не лише за формальною пр иналежністю, а й за фактом, зауважує головний редактор онлайн - видання «Історична правда» Вахтанг Кіпіані. Для цього дуже багато і вперто працював, додає історик. Олекса Тихий підготував «Словник мовних покручів» та низку статей та есе. «Він був нормальною людиною в ненормальний час і не дуже нормальному оточенні. Ясна річ, що такі люди я к Стус, Дзюба, Руденко чи Тихий – унікальні випадки. Вони не були такими, як їхні сусіди: шахтарі, металурги, хіміки чи вчителі. Олекса Тихий своїм патріотизмом викликав опі р «совєтських» людей, які його оточув али, підозри спецслужб, зрештою – провокації і засудження. Якби не було такої дилеми, то не було б російських окуп антів в тому регіоні», – зазначає Кіпіані. «Проти» дискримінації, але «за» захист української мови Олекс а Тихий виступав проти дискримінації за національною приналежністю, але «за» захист української мови та культури на Донбасі. «У нас на Донеччині інтернаціоналізмом називають мішанину людей різних націй та народностей, які хором зневажають народ, на землі я кого живуть, на шиї якого їдуть, хліб якого їдять та закалюють землю, культуру, традиції українського народу. І українці не мають ніяких можливостей бо ронитись», – писав Олекса Тихий у «Думках про різний донецький край». Зокрема, ця стаття стала одним з пр иводів його останнього арешту. «Я для того, щоб Донеччина давала не тільки уболівальників футболу, учених - безбатченків, російськомовних інженерів, агрономів, лікарів, учителів, а й українських спеціалістів - патріотів і українських поетів та письменників, ук раїн ських композиторів та акторів», – писав Тихий. У 1977 - му році Олексу Тихого засудили на 10 років позбавлення волі. Він загинув у тюремній лікарні, так і не відмовившись від власних переконань. Ярослава Трегубова .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
