Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2018 WWW. UNWL A .ORG 15 інвалідів у таборі інтернованих Щипіорно » ( заснована у квітн і 1922 - го р . ), де Христина була одним з найдіяльніших членів. У липн і 1922 - го р. центральне правління Все укра - їнської спілки військових інвалідів (ВСВІ) доручило Христині репрезентацію інтересів військових інвалідів у Каліші та Щи піорно, а невдовзі вона бул а обрана Г оловою правління таборової Спілки інвалідів. Значною мірою її стараннями була відкрита «Хата інваліда», роз - рахована на 60 місць. Вона обіймала посаду головно го лікаря бригадного шпиталю 6 - ї Січової стрілецької дивізії. Таборові умови не сприя л и зміцненню здоров’я Х. Сушко, до того ж становище її сім’ї ускладни лося через тає мний виїзд чоловіка, полковника Р. Сушка , до Чехословаччини , де він студіюва в в університеті право та брав ак - тивну участь у діяльності спочатку УВО, а по тім ОУН. Відтак фізич ний стан Христини погір - шувався, і на початок 1923 - го р. вона «втратила спосібність володіти ногами, пе ре сувається лише на кулях (милицях – авт .) . Цілком невтішними були й діагнози лікарів: ча стковий параліч нижніх кінцівок і правої руки, викривлення хре бта, а далі — інва лід ність і втрата працездатності. Вона конче потребувала лікування у профільних спеціа лістів. Н а початку лютого 1923 - го р. польський комісаріат розпочав підготовку документів для звільнення Х. Сушко з табору. На думку ге - нерала М. Безр учка, «ця трагічна історія викидання на вулицю без жадних мате - ріальних засобів жінки - лікаря, що стратила своє здоровля на користь Польщі з двумя дітьми на руках, може надзвичайно кепсько відбитись в оп інії суспільства українського». Начальнику групи украї нських військ також було незрозуміло, чому рішенням польського комісаріату інші інваліди, маючи набагато кращий стан здоров’я , отримали можливість і надалі перебувати в таборі. Він не міг при - пустити думки «про навмисне позбавлення» Х. Сушко, що віддала «7 5 % свого здоровля на користь Річі Посполитої Польської, таборових засобів життя, бо це виглядало надто вже не гуманним, і не по людські». М. Безручко ви - словив у своєму зверненні до комісаріату ціл - ковите нерозуміння того, як можна звільнити з табору люди ну, яка не має «жадних засобів прожиття на терені Польщі, не маючи чоловіка в Галичині й жадних там маєтків», та ще й «внаслідок своєї інвалідності потребує ще до - гляду за собою». Зрештою, домог лися того, що висе лення Х ристини з табору не відбулося , а поль ська комендатура почала розважливіше ставитися до таборян - інвалідів. Тоді й пізніше таборові організації, як тільки могли, під - тримували Х. Сушко. Так, зокрема, вчинило Драматичне товариство ім. М. Садовського (голова – М. Сібіряк), яке ухвалило рішення ви дати Сушко сезонний квиток з правом без - плат ного відвідування вистав в таборовому театрі та нада т и їй одне з найкращих місць (ряд 1, місце 8). Х. Сушко прагнула чим тільки можна допомагати різним таборовим організаціям. Попри свою неміч, вона влітку 1923 - г о р. вишила для таборової церкви ризу, «покрівці на Священні Сосуди й убрання на Святий Престол», за що їй була висловлена щ ира по - дяка від імені Братства св. Покрови. Навесні - влітку 1923 - го р. Сушко , як голова таборової Спілки інвалідів , брала участь у бу рхливих подіях, які настали в житті ук - раїнських інвалідів: надзвичайному з’їзді цієї організації та у відстороненні від урядування старого правлін ня ВСВІ. За її участі прий - малося рішення про оголошення голодування інвалідами, які в такий спосіб протестув али проти затримування переда ва ння новообраній управі документації та майна таборових підприємств інвалідів. Конфлікт у середовищі інвалідів зайшов так далеко, що правління спілки військових інвалідів табору Щипіорно (за підтримки М. Янчевськ ого) звинувати ло Христину у намаганні «посварити інвалідів з поляками», а також у проведенні нею «зло - чинної роботи» проти Уряду УНР. У відповідь Сушко зреклас я головування у спілці, але збори інвалідів не прийняли її відставки . Невдовзі інваліди знову звернулись до Х. Сушко з листом, у як ому її кривдник Ян - чевський був кла сифікований як «ворог прав - диво - у країнсь кої суспільної думки і змагань» . Невідомі автори листа зазначали, що вони «ні на одну йоту не вірили в правдивість отих ганебних провокаційних чуток» і що відхід Сушко від роботи в Спілці «тяжко відбилось » на їх праці . На захист Х. Сушко став генерал - хорунжий О. Удовиченко ( інспектор Військ УНР) , який у листі до Г ол ови спілки військових інвалідів підписав наказ , де стверджував, що своїми безпідставними звинуваченн ями М. Ян - чевський за плямував «честь і добре ім’я» Сушко. Шкода, що після цього М. Янчевський жодним чином не був покараний, між тим його вчинок підлягав розглядові стар шинського суду честі, а сам він – обов’язковому та не - гайному звільненню з лав Армії УН Р як брехлива та безчесна людин а .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
