Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
16 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2018 На вересень 1923 - го р. припадає ще один прикметний епізод у житті Х. Сушко, коли до неї листовно звернувся підполковник Армії УНР Т. Шкарупа з доволі несподіваним проханням взяти на тимчасове виховання його малолітнього ( чотиримісячного) сина, від якого відмовилась мати, і з якою підполковник розірвав цивіл ьний шлюб. На превеликий жаль, в архів них справах відсутня відповідь Христини. Т ом у можна лише припускати, якою була її реакція на це послання. Проте лист засвідчує ту н адзвичайну повагу, якою вона користувал ась у таборян. Після ліквідації таборів (серпень 1924 р.) Х. Сушко деякий час залишалася в Ста ни ці, що була створена на території ко лиш нього табору (як інвалід, вона мала право на постійне в ній проживання). У жо втні 1924 - го р. вона ви їхала на лікування до Військового інституту при - родолікування ім. Маршала Й. Пілсудського у Варшаві. У квітні 1925 - го р. у Варшаві на чер го - вому медичному огляді було встановлено «ура - ження обох нижніх кінцівок і однієї вер хньої, що стало наслідком вогнепальних пора нень» Х. Су - шко, та рекомендовано лікування за кордоном. П ісля лікування в Європі Христині вда - лос я цілком відновити рухливість своїх кін - цівок і потім повноцінно прожити складне життя з постійними переїзд ам и, небезпечн ими пригод ам и, одруження м і розлучення м , втрат ою близьких людей. Оцінюючи її життєвий шлях , слід зауважити , що хоча Х. Скачківська - Сушко й мала російське аристократичне походження , але присвятила своє життя боротьбі за укра - їнську державність. Участь у збр ойному захисті УНР від більшовицької навали виплекала в ній найкращі національні чесноти, при таманні тільки найпослідовнішим українським патріо - там. Тому є цілком справедливим, що на від - значення її заслуг перед Україною одна з львів - ських вулиць була назв ана її ім’ям. Найприкметнішою рисою Христини Ска чківської - Сушко була сила духу, що дозво - лила їй здолати всі випробування, тимчасову фізичну неміч, таборову безвихідь, душевний біль несправедливих звинувачень. У цьому по - лягає велич її багатогранної особи стості, що перетворює її образ на об’єднавчий символ для всієї тогочасної і сучасної України. Ігор Срібняк , Київський університет імені Бориса Грінченка. Використані джерела : Срібняк І. Обеззброєна, але нескорена: Інтернована Армія УНР у таборах Польщі й Р умунії (1921 — 1924 рр.). – Київ - Філядельфія, 1997. (Доступ: http://elibrary. kubg. edu.ua/id/eprint/19901 ). Науменко К. Христина // Наше ж иття. – Нью - Йорк, 2000. – No 11 (листопад). – С.1 — 4. Бей Л. Життєвий шлях княгині Христини Євгеніївни Довгорукої. (Д оступ : http:// www.stattionline.org.ua/.../15664 - zhittyevij - shlyax - knyagini ). __________________________________________________________ ОЛЕКСА ТИХИЙ . ЯК ДОН ЕЦЬКИЙ ВЧИТЕЛЬ РЯТУВАВ ДОНБАС ВІД РУСИФІКАЦІЇ «Copyright © 2017 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода» . Із сайту https://www.radiosvoboda.org/p/5622.html До нбас втрачає українську природу – бив на сполох донецький вч итель, мовознавець, дисидент Олекса Тихий, коли в другій половині ХХ століття русифікація поглинала східні міста і села. Він застерігав, але його не чули, згадує син дисидента Володимир Тихий. Ба більше, радянська система назвала його «ворогом No 1», а за с таттю проти русифікації дала 10 років концтаборів. Він загинув у тюремній лікарні. Цьогоріч уродженцю Донеччини Олексі Тихому виповнилося б 90 років. Олекса Тихий . Без мови зупиняється прогрес та вмирає культура, переконував дисидент, мовознавець Олекса Тихий. Вчитель з Донеччини не міг спокійно спостерігати , як український Донбас «роз’їдає» русифікація, згадує його син Володимир Тихий. «Він розумів, що це може бути дійсно нещастя. Він писав і до редакцій газет, і звертався до органів влади, до уряду для того, щоб якось цей процес зупинити. Він голосно говорив. Якщо ви візьмете його статтю «Думки про різний донецький край»... Його викликали і доводили, що все дуже добре, немає про що турбуватися. Мовляв, ви даремно подаєте такі тривожні сигнали», – розповів Володимир Тихий. Олекса Тихий наголошував: через мову та культуру українці мають вибороти свою незалежність, взяти відповідальність за своє майбутнє.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
