Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
16 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2018 На вересень 1923 - го р. припадає ще один прикметний епізод у житті Х. Сушко, коли до неї листовно звернувся підполковник Армії УНР Т. Шкарупа з доволі несподіваним проханням взяти на тимчасове виховання його малолітнього ( чотиримісячного) сина, від якого відмовилась мати, і з якою підполковник розірвав цивіл ьний шлюб. На превеликий жаль, в архів них справах відсутня відповідь Христини. Т ом у можна лише припускати, якою була її реакція на це послання. Проте лист засвідчує ту н адзвичайну повагу, якою вона користувал ась у таборян. Після ліквідації таборів (серпень 1924 р.) Х. Сушко деякий час залишалася в Ста ни ці, що була створена на території ко лиш нього табору (як інвалід, вона мала право на постійне в ній проживання). У жо втні 1924 - го р. вона ви їхала на лікування до Військового інституту при - родолікування ім. Маршала Й. Пілсудського у Варшаві. У квітні 1925 - го р. у Варшаві на чер го - вому медичному огляді було встановлено «ура - ження обох нижніх кінцівок і однієї вер хньої, що стало наслідком вогнепальних пора нень» Х. Су - шко, та рекомендовано лікування за кордоном. П ісля лікування в Європі Христині вда - лос я цілком відновити рухливість своїх кін - цівок і потім повноцінно прожити складне життя з постійними переїзд ам и, небезпечн ими пригод ам и, одруження м і розлучення м , втрат ою близьких людей. Оцінюючи її життєвий шлях , слід зауважити , що хоча Х. Скачківська - Сушко й мала російське аристократичне походження , але присвятила своє життя боротьбі за укра - їнську державність. Участь у збр ойному захисті УНР від більшовицької навали виплекала в ній найкращі національні чесноти, при таманні тільки найпослідовнішим українським патріо - там. Тому є цілком справедливим, що на від - значення її заслуг перед Україною одна з львів - ських вулиць була назв ана її ім’ям. Найприкметнішою рисою Христини Ска чківської - Сушко була сила духу, що дозво - лила їй здолати всі випробування, тимчасову фізичну неміч, таборову безвихідь, душевний біль несправедливих звинувачень. У цьому по - лягає велич її багатогранної особи стості, що перетворює її образ на об’єднавчий символ для всієї тогочасної і сучасної України. Ігор Срібняк , Київський університет імені Бориса Грінченка. Використані джерела : Срібняк І. Обеззброєна, але нескорена: Інтернована Армія УНР у таборах Польщі й Р умунії (1921 — 1924 рр.). – Київ - Філядельфія, 1997. (Доступ: http://elibrary. kubg. edu.ua/id/eprint/19901 ). Науменко К. Христина // Наше ж иття. – Нью - Йорк, 2000. – No 11 (листопад). – С.1 — 4. Бей Л. Життєвий шлях княгині Христини Євгеніївни Довгорукої. (Д оступ : http:// www.stattionline.org.ua/.../15664 - zhittyevij - shlyax - knyagini ). __________________________________________________________ ОЛЕКСА ТИХИЙ . ЯК ДОН ЕЦЬКИЙ ВЧИТЕЛЬ РЯТУВАВ ДОНБАС ВІД РУСИФІКАЦІЇ «Copyright © 2017 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода» . Із сайту https://www.radiosvoboda.org/p/5622.html До нбас втрачає українську природу – бив на сполох донецький вч итель, мовознавець, дисидент Олекса Тихий, коли в другій половині ХХ століття русифікація поглинала східні міста і села. Він застерігав, але його не чули, згадує син дисидента Володимир Тихий. Ба більше, радянська система назвала його «ворогом No 1», а за с таттю проти русифікації дала 10 років концтаборів. Він загинув у тюремній лікарні. Цьогоріч уродженцю Донеччини Олексі Тихому виповнилося б 90 років. Олекса Тихий . Без мови зупиняється прогрес та вмирає культура, переконував дисидент, мовознавець Олекса Тихий. Вчитель з Донеччини не міг спокійно спостерігати , як український Донбас «роз’їдає» русифікація, згадує його син Володимир Тихий. «Він розумів, що це може бути дійсно нещастя. Він писав і до редакцій газет, і звертався до органів влади, до уряду для того, щоб якось цей процес зупинити. Він голосно говорив. Якщо ви візьмете його статтю «Думки про різний донецький край»... Його викликали і доводили, що все дуже добре, немає про що турбуватися. Мовляв, ви даремно подаєте такі тривожні сигнали», – розповів Володимир Тихий. Олекса Тихий наголошував: через мову та культуру українці мають вибороти свою незалежність, взяти відповідальність за своє майбутнє.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
