Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2018 WWW. UNWL A .ORG 15 інвалідів у таборі інтернованих Щипіорно » ( заснована у квітн і 1922 - го р . ), де Христина була одним з найдіяльніших членів. У липн і 1922 - го р. центральне правління Все укра - їнської спілки військових інвалідів (ВСВІ) доручило Христині репрезентацію інтересів військових інвалідів у Каліші та Щи піорно, а невдовзі вона бул а обрана Г оловою правління таборової Спілки інвалідів. Значною мірою її стараннями була відкрита «Хата інваліда», роз - рахована на 60 місць. Вона обіймала посаду головно го лікаря бригадного шпиталю 6 - ї Січової стрілецької дивізії. Таборові умови не сприя л и зміцненню здоров’я Х. Сушко, до того ж становище її сім’ї ускладни лося через тає мний виїзд чоловіка, полковника Р. Сушка , до Чехословаччини , де він студіюва в в університеті право та брав ак - тивну участь у діяльності спочатку УВО, а по тім ОУН. Відтак фізич ний стан Христини погір - шувався, і на початок 1923 - го р. вона «втратила спосібність володіти ногами, пе ре сувається лише на кулях (милицях – авт .) . Цілком невтішними були й діагнози лікарів: ча стковий параліч нижніх кінцівок і правої руки, викривлення хре бта, а далі — інва лід ність і втрата працездатності. Вона конче потребувала лікування у профільних спеціа лістів. Н а початку лютого 1923 - го р. польський комісаріат розпочав підготовку документів для звільнення Х. Сушко з табору. На думку ге - нерала М. Безр учка, «ця трагічна історія викидання на вулицю без жадних мате - ріальних засобів жінки - лікаря, що стратила своє здоровля на користь Польщі з двумя дітьми на руках, може надзвичайно кепсько відбитись в оп інії суспільства українського». Начальнику групи украї нських військ також було незрозуміло, чому рішенням польського комісаріату інші інваліди, маючи набагато кращий стан здоров’я , отримали можливість і надалі перебувати в таборі. Він не міг при - пустити думки «про навмисне позбавлення» Х. Сушко, що віддала «7 5 % свого здоровля на користь Річі Посполитої Польської, таборових засобів життя, бо це виглядало надто вже не гуманним, і не по людські». М. Безручко ви - словив у своєму зверненні до комісаріату ціл - ковите нерозуміння того, як можна звільнити з табору люди ну, яка не має «жадних засобів прожиття на терені Польщі, не маючи чоловіка в Галичині й жадних там маєтків», та ще й «внаслідок своєї інвалідності потребує ще до - гляду за собою». Зрештою, домог лися того, що висе лення Х ристини з табору не відбулося , а поль ська комендатура почала розважливіше ставитися до таборян - інвалідів. Тоді й пізніше таборові організації, як тільки могли, під - тримували Х. Сушко. Так, зокрема, вчинило Драматичне товариство ім. М. Садовського (голова – М. Сібіряк), яке ухвалило рішення ви дати Сушко сезонний квиток з правом без - плат ного відвідування вистав в таборовому театрі та нада т и їй одне з найкращих місць (ряд 1, місце 8). Х. Сушко прагнула чим тільки можна допомагати різним таборовим організаціям. Попри свою неміч, вона влітку 1923 - г о р. вишила для таборової церкви ризу, «покрівці на Священні Сосуди й убрання на Святий Престол», за що їй була висловлена щ ира по - дяка від імені Братства св. Покрови. Навесні - влітку 1923 - го р. Сушко , як голова таборової Спілки інвалідів , брала участь у бу рхливих подіях, які настали в житті ук - раїнських інвалідів: надзвичайному з’їзді цієї організації та у відстороненні від урядування старого правлін ня ВСВІ. За її участі прий - малося рішення про оголошення голодування інвалідами, які в такий спосіб протестув али проти затримування переда ва ння новообраній управі документації та майна таборових підприємств інвалідів. Конфлікт у середовищі інвалідів зайшов так далеко, що правління спілки військових інвалідів табору Щипіорно (за підтримки М. Янчевськ ого) звинувати ло Христину у намаганні «посварити інвалідів з поляками», а також у проведенні нею «зло - чинної роботи» проти Уряду УНР. У відповідь Сушко зреклас я головування у спілці, але збори інвалідів не прийняли її відставки . Невдовзі інваліди знову звернулись до Х. Сушко з листом, у як ому її кривдник Ян - чевський був кла сифікований як «ворог прав - диво - у країнсь кої суспільної думки і змагань» . Невідомі автори листа зазначали, що вони «ні на одну йоту не вірили в правдивість отих ганебних провокаційних чуток» і що відхід Сушко від роботи в Спілці «тяжко відбилось » на їх праці . На захист Х. Сушко став генерал - хорунжий О. Удовиченко ( інспектор Військ УНР) , який у листі до Г ол ови спілки військових інвалідів підписав наказ , де стверджував, що своїми безпідставними звинуваченн ями М. Ян - чевський за плямував «честь і добре ім’я» Сушко. Шкода, що після цього М. Янчевський жодним чином не був покараний, між тим його вчинок підлягав розглядові стар шинського суду честі, а сам він – обов’язковому та не - гайному звільненню з лав Армії УН Р як брехлива та безчесна людин а .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
