Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
26 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2017 ДІЯЛЬНІСТЬ ОКРУГ І ВІДДІЛІВ СУА НЕ ЗАБУВАЙ Свято Героїнь в Норт Порті‚ Флорида На Святі Героїнь: хор 56-го Відділу. 26-го лютого в oсередку ім. св. Андрія (Норт Порт‚ Флорида) зібралася численнa гро- мада. Там 56-й Відділ ім. Мілени Рудницької Союзу Українок Америки проводив щорічну імпрезу — День Героїнь. У летючці повідом- лялося ще й про перегляд документального фільму Ольги Онишко «Жінки Майдану». Імпрезу відкрила голова відділу Анна Марія Сусла, а хор СУА під дириґуванням Люби Інґрам проспівав молитву «Богородице Діво». Вступне слово мала Віра Боднарук. Вона розказала про молоду режисерку Ольгу Онишко‚ яка була на Майдані в Україні три роки тому та створила для історії документ про героїзм і посвяту українок під час Революції Гідности. Ці жінки промовляють до нас з екрана просто‚ без пафосу‚ немов роблять свою звичайну щоденну працю — готують їжу‚ бу- дують барикади‚ приймають поранених‚ мітин- ґують‚ плачуть за вбитими. Вони були душею Майдану‚ додаючи своєї любови та ма- теринського тепла до всіх подій. І ось початок. Над назвою фільму висить‚ як крапля крови‚ червона рожа. У кожному кадрі жінки скан- дують «В Европу хоче Україна!»‚ «Приєд- нуйтесь до материнської ходи!»‚ «Мами — за дітей!»‚ «Києве, вставай!». Несуть гасла: «Рабів до раю не пускають!»‚ «Герої не вмирають!». Не одна людина в залі сплакнула‚ вбо- ліваючи душею за тих‚ хто творив історію‚ не думаючи про власне життя. Усі хотіли од- ного — перемоги. І перемогли‚ заплативши не одним життям. Багато загинуло‚ багато про- пало безвісти‚ багато залишилося каліками‚ багато дітей стали сиротами. Але кожна пе- ремога здобувається ціною жертв. Дарма багато наших наївних громадян сприйняли повалення «Совєтського» Союзу як перемогу без жертв. У кожного народу «не- озорого» були свої жертви в історії свого по- неволення більшовицьким режимом. Без боротьби тих‚ кого вже немає в цьому світі‚ не було б теперішніх перемог. Тому в День Ге- роїнь‚ наших українських Героїнь‚ ми не повинні забувати про тих‚ часто безіменних дівчат і жінок‚ які поклали своє життя в під- валини теперішніх перемог‚ і хвилиною мов- чання віддати їм почесть. Якщо серед поляг- лих героїв на горі Маківці * ‚ що на Сколівщині‚ не було жінок‚ то це не означає‚ що серед Січових Стрільців їх не було. І в тих Героїв‚ що лежать на Маківці‚ були жінки‚ подруги‚ ко- хані‚ які надихали їх на битву заради виз- волення рідного краю. Я була на Маківці в той перший здвиг, коли освячували могили‚ і, вже спускаючись з гори‚ почула‚ як старенька жін- ка співала пісню січовиків. Я тільки запам’я- тала слова: «Нащо життя шкодувати...» А втім‚ може на Маківці лежить її юний коханий‚ брат або батько... Або ті юні дівчата‚ які не повернулися з криївок‚ прийнявши смерть від окупанта в рідних лісах. Серед них були вчительки‚ сту- дентки‚ сільські дівчата‚ молоді жінки‚ які до останньої хвилини не залишали своїх. Серед наших союзянок‚ і взагалі серед нас‚ ще й нині є їхні посестри‚ які вижили в той час і змогли
Page load link
Go to Top