Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2017 WWW.UNWLA.ORG 21 Розпис храму Преображення Господнього у Львові, у розписі якого я зараз беру участь Ukrainian National Women’s League of America, Inc. Est. 1925 Стипендійна Акція Союзу Українок Америки UNWLA, Inc. Scholarship/Children-Student Sponsorship Program Celebrating the 50 th Anniversary Відзначення 50-го ювілею До нас пишуть.... Лист-привіт Олександра Ступака Дорогі Пані Союзу Українок Америки! Щиро і з великою вдячністю вітаю Вас з 50-річчям Стипендійної Акції СУА з далекої за океаном України. Україна – це наш з Вами народ, об’єднаний любов’ю до своєї Землі-Матері. Відчуваючи землю, міцно стоячи на ній, ми стрімко піднімаємо свої погляди у Небо. Так вибудовується Вер- тикаль. Звідси і виникає феномен культури, не фальшивої підміни у вигляді сліпого земного існу- вання, а справжнього, дитинно чистого, спілкування між народом і Творцем. Але як тяжко відчути Землю, знайти ту точку опори в кругооберті і вирі людської сýєти, аби, відштовхнувшись, почати рух, устрімлений до Сонця. В моєму житті такою підтримкою стали жінки, жінки у самому світлому своєму прояві, жінки-мироносиці. Коли мама віддавала мене вчитися до художньої школи, поряд з якою стояла церква і правили службу, у сонячний осінній день над землею розкинула свій омофор Богородиця, то було свято Покрови. Били дзвони. Звук розносився і лунав, здавалося, усюди, відштовхувався від церковних бань, і разом з птахами піднімався у Небо... Так розпочалася моя творча дорога, якою я йду і понині. На тому шляху траплялося різне, і добре, і не дуже, але постійно поряд були жінки- мироносиці, які підтримували, дарували надію. І тоді, здавалось би, в блуканні сліпому, майже навпомацки, я знаходив таку бажану, таку тверду опору. З часом і на довгий період, понад десять років, такими жінками стали для мене жінки-українки з далекої Америки. І хоча між нами були тисячі кілометрів, я постійно відчував їхнє тепло, турботу і піклування. Я би міг продовжити розповідати про далекі країни, про тисячі пройдених кілометрів найвищими горами світу, безлюдними пустелями, підступними, але такими безмежними морями і океанами, про сотні побачених людей, відлюдників, капітанів, монахів, багатіїв та жебраків, про досвіт споглядання, який і є тією бажаною свободою, що дає крила піднятися в Небо, про віднайдення своєї України, і про повернення до самого себе...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
