Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2017 WWW.UNWLA.ORG 21 Розпис храму Преображення Господнього у Львові, у розписі якого я зараз беру участь Ukrainian National Women’s League of America, Inc. Est. 1925 Стипендійна Акція Союзу Українок Америки UNWLA, Inc. Scholarship/Children-Student Sponsorship Program Celebrating the 50 th Anniversary Відзначення 50-го ювілею До нас пишуть.... Лист-привіт Олександра Ступака Дорогі Пані Союзу Українок Америки! Щиро і з великою вдячністю вітаю Вас з 50-річчям Стипендійної Акції СУА з далекої за океаном України. Україна – це наш з Вами народ, об’єднаний любов’ю до своєї Землі-Матері. Відчуваючи землю, міцно стоячи на ній, ми стрімко піднімаємо свої погляди у Небо. Так вибудовується Вер- тикаль. Звідси і виникає феномен культури, не фальшивої підміни у вигляді сліпого земного існу- вання, а справжнього, дитинно чистого, спілкування між народом і Творцем. Але як тяжко відчути Землю, знайти ту точку опори в кругооберті і вирі людської сýєти, аби, відштовхнувшись, почати рух, устрімлений до Сонця. В моєму житті такою підтримкою стали жінки, жінки у самому світлому своєму прояві, жінки-мироносиці. Коли мама віддавала мене вчитися до художньої школи, поряд з якою стояла церква і правили службу, у сонячний осінній день над землею розкинула свій омофор Богородиця, то було свято Покрови. Били дзвони. Звук розносився і лунав, здавалося, усюди, відштовхувався від церковних бань, і разом з птахами піднімався у Небо... Так розпочалася моя творча дорога, якою я йду і понині. На тому шляху траплялося різне, і добре, і не дуже, але постійно поряд були жінки- мироносиці, які підтримували, дарували надію. І тоді, здавалось би, в блуканні сліпому, майже навпомацки, я знаходив таку бажану, таку тверду опору. З часом і на довгий період, понад десять років, такими жінками стали для мене жінки-українки з далекої Америки. І хоча між нами були тисячі кілометрів, я постійно відчував їхнє тепло, турботу і піклування. Я би міг продовжити розповідати про далекі країни, про тисячі пройдених кілометрів найвищими горами світу, безлюдними пустелями, підступними, але такими безмежними морями і океанами, про сотні побачених людей, відлюдників, капітанів, монахів, багатіїв та жебраків, про досвіт споглядання, який і є тією бажаною свободою, що дає крила піднятися в Небо, про віднайдення своєї України, і про повернення до самого себе...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
