Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 7 під назвою «Менора», збудованого у формі ме- нори. Я на свої очі бачила руйнування вій- ськового госпіталю, який кришиться від за- недбаности в той час, як цілі блоки будівель зносяться, щоб звільнити місце для нових скля- них споруд. Цей госпіталь був в гіршому стані, ніж той, що в Житомирі. Тут ми зустрілися з командиром Віктором Кузьменком, головним лікарем Віктором Писанком. Командир пока- зав нам нову машину швидкої допомоги, по- даровану канадцями, яка стояла побіч, тому що бензин занадто дорогий. Вони повели нас до найважчих поранених у реанімації. При лікар- ні знаходиться кімната волонтерів, куди люди зносять їжу, одяг, милиці іт.п. для поранених. Ми подарували там 100 дол. Зустрілися з по- раненими і, як попереднім, подарували фі- нансову допомогу і подякувала їм за їхню від- даність. Відтак ми поїхали до обласної лікарні ім. Мечнікова і зустрілися з надзвичайними людьми-волонтерами, як пані Марія, яка без огляду на своє слабе здоров’я безупинно до- помагає бійцям. Тут ми відвідали новопо- ранених. Один молоденький хлопець лежав в комі, граната вибухнула біля нього і шматок увійшов в голову. Біля нього лежав старший вояк, 42 р. Я підступила до нього і привітала його, повідомивши, що я приїхала від Союзу Українок Америки. Почувши це, він так сильно розплакався, що я не витримала і, тримаючи його за руку, плакала разом з ним. Він щиро дякував, що ми так далеко від України, але про них і про Україну не забуваємо. Мені та моєму синові ця хвилина залишиться в нашій пам'яті на все життя. Перебуваючи у м. Дніпро, ми не могли не відвідати кладовище з багатьма рядами могил, в яких поховані безіменні вояки, які загинули у Іловайському та Дебальцевому. Пе- ред готелем «Менора» нас зустрів греко-ка- толицький священик о. Василь Колодій, родом з Городенки, де я народилася. Отець Василь створив реабілітаційну групу «Родинне Коло», де намагається психологічно реабілітувати солдат і членів їх сімей. На кладовищі ми зло- жили від Союзу Українок Америки кошик кві- тів, хліб і свічки та взяли участь в панахиді. Картина вже викопаних могил, готових до при- ймання нових героїв України, залишиться в мо- єму умі й серці навіки. На залізничному двірці в Дніпрі ми зу- пинилися при волонтерському станку, орга- нізованому добровольцями під опікою Ген- надія Курбаса, які купують квитки для солдатів, котрі очікують поїзда, щоб їхати додому. Добровольці також годують їх, поки ті чекають. Ми зустрілися з бабою Людою Савченко, 87- літнім добровольцем, яка робить квіти і продає їх, щоб допомогти. Вона також служить в якості довіреної особи і материнської фігури для них. Ми передали там 200 доларів на допомогу. Наша остання візита була у Львівський військовий госпіталь. Ця лікарня є прикладом догляду за солдатами з травмами хребта. Це не тільки лікарня, а й реабілітаційний центр з обладнанням для фізичної терапії та тру- дотерапії (форма терапії для тих, хто одужує від фізичного або психічного захворювання, за допомогою виконання заходів, необхідних у повсякденному житті). Ми були приємно вражені басейном для акватерапії, призначеної для поліпшення життя людей. Цей басейн включає в себе високого опору терапію, або тренування для реабілітації від травм. Найбільш вражаючим була доступна для ін- валідів кухня. Кухня має регульовані стільниці та шафи і місця для приготування, до котрих можна легко заїхати інвалідним візочком і легко використовувати. Це дозволяє користу- вачам інвалідного крісла безпечно і незалежно готувати їжу, прибирати, і т.п. Ця кухня в реабілітаційному центрі Львова була пода- рована шведською фірмою. Тренажерний зал має багато видів обладнання, щоб допомогти з мобільністю. Ми зустрілися з воїнами на інвалідних візочках і передали їм допомогу. Кожен з них потребує механізованого інва- лідного візка, побудуваного для їхніх потреб. Існує робочий магазин в цій лікарні, в котрому будують ці візки. Вартість візка ста- новить близько 4000 дол. Завідуючий відділу реабілітації д-р Ростислав Данилков. Він мо- лода людина, що присвятила себе солдатам, які страждають від травм хребта і потребують фізичної та професійної терапії. ____________________________________________________________________________ Підписи до знимок на ст. 6: Згори, 1-ий ряд зліва: 1-2. В Київському військовому шпиталі; 3. Зліва: Ліда Білоу с – референтка СО СУА, доброволець – 87-річна Людмила Савченко, поранений солдат; 4. З пораненим бійцем у військовому шпиталі м. Дніпро; 5. Меморіял «Небесна Сотня»; 6. Басейн у Львівському військовому госпіталі; 7-8. Нове медичне обладнання в Житомирському військовому шпиталі, подароване СУА; 9. В лябораторії Житомирського вій- ськового шпиталю; 10. В клюбі «Пролісок»; 11. Місто Дніпро. В штабі допомоги пораненим бійцям; 12. На військовому цвинтарі в м. Дніпро панахиду відправляє о. Василь Колодій.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
