Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 7 під назвою «Менора», збудованого у формі ме- нори. Я на свої очі бачила руйнування вій- ськового госпіталю, який кришиться від за- недбаности в той час, як цілі блоки будівель зносяться, щоб звільнити місце для нових скля- них споруд. Цей госпіталь був в гіршому стані, ніж той, що в Житомирі. Тут ми зустрілися з командиром Віктором Кузьменком, головним лікарем Віктором Писанком. Командир пока- зав нам нову машину швидкої допомоги, по- даровану канадцями, яка стояла побіч, тому що бензин занадто дорогий. Вони повели нас до найважчих поранених у реанімації. При лікар- ні знаходиться кімната волонтерів, куди люди зносять їжу, одяг, милиці іт.п. для поранених. Ми подарували там 100 дол. Зустрілися з по- раненими і, як попереднім, подарували фі- нансову допомогу і подякувала їм за їхню від- даність. Відтак ми поїхали до обласної лікарні ім. Мечнікова і зустрілися з надзвичайними людьми-волонтерами, як пані Марія, яка без огляду на своє слабе здоров’я безупинно до- помагає бійцям. Тут ми відвідали новопо- ранених. Один молоденький хлопець лежав в комі, граната вибухнула біля нього і шматок увійшов в голову. Біля нього лежав старший вояк, 42 р. Я підступила до нього і привітала його, повідомивши, що я приїхала від Союзу Українок Америки. Почувши це, він так сильно розплакався, що я не витримала і, тримаючи його за руку, плакала разом з ним. Він щиро дякував, що ми так далеко від України, але про них і про Україну не забуваємо. Мені та моєму синові ця хвилина залишиться в нашій пам'яті на все життя. Перебуваючи у м. Дніпро, ми не могли не відвідати кладовище з багатьма рядами могил, в яких поховані безіменні вояки, які загинули у Іловайському та Дебальцевому. Пе- ред готелем «Менора» нас зустрів греко-ка- толицький священик о. Василь Колодій, родом з Городенки, де я народилася. Отець Василь створив реабілітаційну групу «Родинне Коло», де намагається психологічно реабілітувати солдат і членів їх сімей. На кладовищі ми зло- жили від Союзу Українок Америки кошик кві- тів, хліб і свічки та взяли участь в панахиді. Картина вже викопаних могил, готових до при- ймання нових героїв України, залишиться в мо- єму умі й серці навіки. На залізничному двірці в Дніпрі ми зу- пинилися при волонтерському станку, орга- нізованому добровольцями під опікою Ген- надія Курбаса, які купують квитки для солдатів, котрі очікують поїзда, щоб їхати додому. Добровольці також годують їх, поки ті чекають. Ми зустрілися з бабою Людою Савченко, 87- літнім добровольцем, яка робить квіти і продає їх, щоб допомогти. Вона також служить в якості довіреної особи і материнської фігури для них. Ми передали там 200 доларів на допомогу. Наша остання візита була у Львівський військовий госпіталь. Ця лікарня є прикладом догляду за солдатами з травмами хребта. Це не тільки лікарня, а й реабілітаційний центр з обладнанням для фізичної терапії та тру- дотерапії (форма терапії для тих, хто одужує від фізичного або психічного захворювання, за допомогою виконання заходів, необхідних у повсякденному житті). Ми були приємно вражені басейном для акватерапії, призначеної для поліпшення життя людей. Цей басейн включає в себе високого опору терапію, або тренування для реабілітації від травм. Найбільш вражаючим була доступна для ін- валідів кухня. Кухня має регульовані стільниці та шафи і місця для приготування, до котрих можна легко заїхати інвалідним візочком і легко використовувати. Це дозволяє користу- вачам інвалідного крісла безпечно і незалежно готувати їжу, прибирати, і т.п. Ця кухня в реабілітаційному центрі Львова була пода- рована шведською фірмою. Тренажерний зал має багато видів обладнання, щоб допомогти з мобільністю. Ми зустрілися з воїнами на інвалідних візочках і передали їм допомогу. Кожен з них потребує механізованого інва- лідного візка, побудуваного для їхніх потреб. Існує робочий магазин в цій лікарні, в котрому будують ці візки. Вартість візка ста- новить близько 4000 дол. Завідуючий відділу реабілітації д-р Ростислав Данилков. Він мо- лода людина, що присвятила себе солдатам, які страждають від травм хребта і потребують фізичної та професійної терапії. ____________________________________________________________________________ Підписи до знимок на ст. 6: Згори, 1-ий ряд зліва: 1-2. В Київському військовому шпиталі; 3. Зліва: Ліда Білоу с – референтка СО СУА, доброволець – 87-річна Людмила Савченко, поранений солдат; 4. З пораненим бійцем у військовому шпиталі м. Дніпро; 5. Меморіял «Небесна Сотня»; 6. Басейн у Львівському військовому госпіталі; 7-8. Нове медичне обладнання в Житомирському військовому шпиталі, подароване СУА; 9. В лябораторії Житомирського вій- ськового шпиталю; 10. В клюбі «Пролісок»; 11. Місто Дніпро. В штабі допомоги пораненим бійцям; 12. На військовому цвинтарі в м. Дніпро панахиду відправляє о. Василь Колодій.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
