Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2016 СТОРІНКА ДЛЯ БАТЬКІВ НАШЕ К ОРІННЯ І К РИЛА У ці весняні дні, коли в природі і в душах людей витає Дух Великодня, замислю- юсь над тим, що далеко не кожен з нас усвідомлює, яке велике значення для людини має Віра батьків, Церква. Духовні традиції нашого народу завжди відігравали особливо значиму місію. Христова наука вже друге тисячоліття засвічує і зігріває українські душі. З нею силь- нішими ставали вельможні князі і гетьмани, звичайні гречкосії і хлібороби. Церква єднає народ, покоління, виховує і надихає. І ті, кому не байдужа була доля нації, завжди пам’ятали це. Наше старше покоління згадує батьківські настанови Митрополита Андрея Шептицького, що стали зразком мудрих духовних повчань: жити з Любов’ю, Правдою, Вірою. Дитина, навчена змалку звіряти вчинки із Божим Сло- вом, буде в добрій опіці довіку. Нещодавно ми ще раз переконалися у великій рятівній силі нашої Церкви, коли із найсвідомішою молоддю пліч-о-пліч стали священики супроти великого народного зла і , ризикуючи власним життям, молилися, голос- но молилися... Скільки життів було врятовано у ті страшні дні і ночі 2014 року, коли у відкритих Київських соборах рятувалася наша золота молодь від підступних ворожих куль та зимової негоди. А сьогодні вже сотні священиків-волон- терів із місією військових капелянів знову поруч з бійцями у зоні АТО: рятують від шоку, сповідають, моляться і відспівують убієнних. Скільки молодих людей після спільних моли- тов і Богослужінь на Майдані серцем привер- нулися до Бога, до прабатьківської Віри. І віри- мо, що з тої пори не антидепресанти, не алко- голь і цигарка рятуватимуть їх у часи випро- бувань, болю, а пристрасна молитва і сповідь. У ці невимовно тяжкі часи народного горя мо- лодь переживає і розділяє із рідними, близь- кими непоправні втрати і смутку. Виростає і формується нова, високодуховна ґенерація. Волонтерський рух молодих, в тому числі шко- лярів, викликає подив і захоплення у цілого світу, додає нам гордості за їх достойні вчинки. Щирі, зворушливі слова подяки линуть з України і до тих заокеанських українців, що відгукнулись добрими ділами і коштом на підтримку армії, біженців, покалічених і оси- ротілих. Ми пишаємось, що в їх числі є багато родин, ініціятивних членів Управи СУА, про- відників та їх відділів, що гуртом зі своїми дітьми, близькими і друзями влилися у вели- кий потік громадської праці у поміч Україні. Всі наші дії – це великий виховний здвиг в ім’я справедливості. А нещодавно, виступаючи в Ню Йорку, один із творців фільму «Добро- вольці Божої Чоти» про захисників Донець- кого летовища, дякуючи за безмежну підтрим- ку українців, просив і надалі виховувати своїх дітей так, як виховували попередні батьки, бо така єдність і віра вселяє нам надію: поопри усе зло – Україна буде! У свій час Папа Іван Павло ІІ говорив, що у нас є лише дві цінності, які ми можемо передати своїм дітям – коріння і крила. Спіль- на родинна праця, благословення християн- ським вченням – це і є ті крила духовности, любови, що підносять до висот, до лету, до світла наших дітей. Засвічена любов’ю дитина зігріватиме ближнього, потребуючого, буде співчувати і діяти добро. Великою підмогою батькам у відпові- дальній виховній справі є народні традиції, обряди. Хіба не щастя, що рідна коляда що- річно лине у центрі Ню Йорка, високе художнє слово і рідна пісня звучать у церковних залях, культурних центрах по цілій Америці. Тож користаймо з цього, залучаймо нащадків до радості святкувань і до тихого вечорового діялогу з Господом, до щирої сповіді-бесіди зі священиком. Слов’янська душа зазвичай не мовчить, а має потребу висловитись. Розпи- туйте дитину змалечку, що було доброго і що було не так з нею, про що мріє, думає, шко- дує... Научайте говорити правду, визнати про- вину, розділити із близькими сумніви і триво- ги. А при цьому – любіть її таку, як вона є. Відвідуйте нразом храми, святі місця. До цього підготуйтеся думками – що ж можна оповісти дитині під час подорожі, готуючись до свята, обряду. Згадуйте своє життя, розпо- відайте про цікавих предків, акцентуйте і до- водьте, як молитва і віра рятує в житті. Для прикладу. Восени минулого року мала нагоду побувати на святкуванні 10-річчя храму св. Андрія у Гемптонбурзі, Н.Й., збудо- ваного на території цвинтаря Святого Духа. Чудове місце спільних молитов і духовної єдности українців. Чарівні просторі краєвиди, що нагадують рідні пейзажі, багато прекрас- них надгробків (величний Хрест, символічна Могила воїнам-борцям за волю України). Тут покоїться цвіт обпаленого війною покоління т.зв. ІІІ еміґраційної хвилі. Скільки великих діянь в ім’я Бога і України здійснили вони!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
