Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 15 “Я НЕ ЕМІҐРУВАЛА, ЩОБ ЖИТИ, АЛЕ ЩОБ ПРАЦЮВАТИ ДЛЯ УКРАЇНИ ТА НАШОЇ ЦЕРКВИ...“ Такий був девіз – головна ціль життя Марії Столяр-Митрович, довголітньої голови Союзу Українок Франції, яка 30 грудня 2015 р. перенеслася, після інсульту, у Божу вічність. Багатокольоритний життєвий шлях Марії заслуговує хоч на коротку пропам’ятну згадку, бо вона свій девіз з юних років до кінця свого життя практично здійснювала своєю відданою працею нa внутрішньоукраїнському і зовнішньополітичному житті української діяс- пори. Марія належала до ґенерації двадцятих років м. ст., яка росла і формувалась на ідеях боротьби українського націоналізму, у час, коли Україна була роздерта багатьма окупан- тами і на арені якої вирішувалась доля Другої світової війни. Марія народилася 22 травня 1927 р. у священичій родині. Подружжя о.Теодора і Ольгу Олексишин-Столяр Господь нагородив трьома доньками: Лідою (Лугова), що живе у Канаді, Галиною, що загинула у тюрмі Берліна 1942 р. і Марією. Марія з родинного гнізда винесла любов до Української Церкви, народу й України. Незмінний життєвий девіз – слу- жити і працювати для Української Церкви і народу Марії випливав з родиннопатріотичної хати. Середню освіту закінчила у Львові. Вже в гімназійні роки стає членом Юнацтва ОУН. У 1943 році поступила на студії медицини і водночас бере активну участь в ОУН. З рамени ОУН була вислана до Відня. На жаль, по дорозі була перехоплена поліцією і заслана на примусові праці до Німеччини. Згодом таємно покидає місце праці і таки добивається до плянованого Відня. Тут Марія, як студентка медицини, влаштувалася на працю у д-ра Зищука. Вони займались висилкою ліків через Словаччину в Україну. По закінченні Другої світової війни у 1946 році одержала стипендію на студії у Льєж, Бельгія. Продовжила студії медицини в Парижі у роках 1952-1954. Водночас вона брала активну участь у студентському житті і деякий час була головою студентської громади Парижа. У тих же п’ятдесятих роках м. ст. Марія співпрацю- вала з журналом Т-ва Української Студіюючої Молоді ім. Міхновського (ТУСМ) – “Фенікс“, який з’являвся у Мюнхені, головним редакто- ром якого був Василь Маркусь, а автор цих рядків адміністратором і коректором. Марія Столяр після одруження з відо- мим українським студентським і провідним громадсько-політичним діячем у Парижі, д-ром філософії Кирилом Митровичем перер- вала студії, бо треба було займатися родинним життям. Водночас працювала, як медична асистентка. Подружжя Митровичів Господь нагородив трьома синами: Богданом, Миро- ном і Романом, яким дали родинне, релігійне, патріотичне виховання й освіту. До речі, один з синів Богдан працює дипломатом в уряді Франції. Марія одночасно з родинними обов’яз- ками, вихованням дітей займалась громад- ською працею. Вона стала членом Т-ва укра- їнських жінок, а згодом його головою. З цього форуму навела зв’язки з французькими і між- народними жіночими організаціями. Брала участь у міжнародних жіночих конґресах і студійних конференціях. На міжнародних жіночих форумах виступала з доповідями й інформувала про життя українських жінок та родин у під більшовицькій дійсності і діяспорі. Водночас брала активну участь у громадсько- політичному і релігійно-церковному житті. Виголошувала доповіді, читала поезії на літе- ратурних форумах. До кінця життя залиши- лась членом ОУН і Середовища Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Ще коротко, перед несподіваним відхо- дом у Божі засвіти покійної Марії розмовляв по телефону – приємно звучав її бадьорий голос, повна енергії і плянів, які, на жаль, смерть перекреслила. Похоронні обряди завершив Преосвя- щенніший Владика Борис (Ґудзяк) у сослу- женні настоятеля катедри о. Михайла Рома- нюка св. Володимира Великого у Парижі. Під час похоронних Богослужень співали семіна- ристи з Івано-Франківської семінарії. В особі покійної муж Кирило втратив вірну подругу життя, сини – Богдан, Мирон і Роман – дорогу і незаступиму маму, онучка Галя – любу бабусю, парафія св.Володимира – практикуючу і взірцеву християнку, а зорга- нізований жіночий рух і українська громада – прикладну громадсько-політичну діячку – українську патріотку. Хай пам’ять про неї іде з роду в рід. Тлінні останки покійної Марії похоронено на цвинтарі в Антоні, де покійна проживала. Микола Галів.
Page load link
Go to Top