Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2016 зрада святої Церкви... є мерзенним злочи- ном...», аргументує він свої переконання. (Ці слова Митрополита Андрея є у його Пастирсь- кому посланні «До Української Молоді». Львів. 1939. – Авт. ) Зважаючи на штучно спровоковане і церковниками, і «п ʼ ятою колоною» Москви, жахливе міжконфесійне протистояння, яке бу- квально потрясло Україну, особливо її західні області, в 90-х роках минулого століття, а та- кож на підтримку Московським Патріархатом загарбницької політики «путінської» Росії, на ненависницьку, антиукраїнську політику його служителів і прислужників на сході та півдні України, а, віднедавна й на Закарпатті, не погодитися з отцем-митратом Петром Зеленю- хом , направду, важко... ЯКБИ СТАРА БРАМА ВМІЛА ГОВОРИТИ... Обійстя отця Петра у Порудному (нині Калинівка), в якому довший час мешкала уся його багатодітна сім ʼ я, маєтком не назвеш. Звичайна сільська хата, яку у свій час взявся переобладнувати-перебудовувати-осучаснюва- ти син Андрій – художник Львівського, а від- так Київського оперних театрів. Не перебуду- вав, не встиг... На Великдень 2012 року в, за- ледве 50-літньому віці відійшов у кращий світ. Він був гордістю родини і мав багато друзів. Бо був не штучним, а яскравим і виразним. А ще – високоерудованим, талановитим художни- ком та непересічним співаком. І патріотом... ... Але нині не про Андрія, хоч я також довго за ним сумував і, навіть, на поминках читав в його пам ʼ ять прощальний вірш «...А я заздрю Тобі, Андрію». Нині ж про те, що лише Богу відомо, як отець Петро переніс цю, над- звичайно важку для нього, втрату. А також про те, що його житловий будинок так і залишився недобудованим. Більше того, навіть дах будин- ку, який катастрофічно протікав, отець, з до- помогою друзів, перекрив аж восени 2013-го, напередодні, як виявилося згодом, Революції Гідності. Зліва: Петро Іванець, Маріянна Заяць, о. Петро Зеленюх і його дочка Петронеля. _____________________________________ Натомість у місцевому храмі Василія Великого, настоятелем якого є отець Петро, панують добротність, порядок і високий смак й витає ДУХ незламної віри і патріотизму. А нав- проти храму – Пантеон Пам ʼ яті Не- бесної Сотні, споруджений отцем Пет- ром з допомогою активістів парохіаль- ної громади... Як тут знову не згадати слова св. пам ʼ яті Митрополита Андрея, 150- ліття якого ми цьогоріч святкуємо, який завжди, зокрема, у Пастирському посланні до духовенства «Про поборювання ворожої Церкві пропаганди» (Львів. 1927 р.) закликав усіх священнослужителів найперш дбати про нагальні потреби парохії, а не про свої власні. Потреби усієї України і Віри Христової покликали отця Петра Зеленюха, попри його понад 80-літній вік, і на Революційний Май- дан 2013 – 2014 років. Я, а також Владика Тео- дозій Івашків з Буського району Львівщини і уже згадуваний народний депутат сьомого скликання Василь Пазиняк, були на Революції Гідності з отцем Петром, як мовиться, від дзвінка до дзвінка – із 21 листопада по 24 лю- того. Брали участь чи не в усіх майданівських заходах, в численних Богослуженнях, виступа- ли з багатьох майданівських сцен, в.т.ч. і з головної... А ще – відзначення 80-ліття Голо- домору, кількаразове відвідування Биківні – місця захоронення понад ста тисяч невинно вбитих українців... За плином часу уже усього й не перелічиш. А жертовність, витримка, фі- зична витривалість і, здавалось, нескінченна енергія отця Петра були для усіх нас, набагато молодших від нього, безцінним прикладом. І не лише для нас – він узагалі був живим сим- волом Революційного Майдану. Так називала його Тетяна Чорновол, яку він віншував за смі- ливість, привезеним з Яворівщини, короваєм із Тризубом... Так називала його Руслана. Так називали його і таким вважали усі, хто просив у нього благословення, або просто щоденно зу- стрічав на мокрому, засніженому, інколи роз- чарованому й розгубленому, але неодмінно не- зламному Майдані. А, якби старенька брама, яка прикри- ває вхід на подвір ʼ я його скромного сільського обійстя в уже згадуваній вище Калинівці, що на Яворівщині, могла і вміла говорити, то обо- в ʼ язково згадала би, що символом неско- реності українського духу, зокрема, громади нашого яворового, розточанського краю, який
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
