Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2016 зрада святої Церкви... є мерзенним злочи- ном...», аргументує він свої переконання. (Ці слова Митрополита Андрея є у його Пастирсь- кому посланні «До Української Молоді». Львів. 1939. – Авт. ) Зважаючи на штучно спровоковане і церковниками, і «п ʼ ятою колоною» Москви, жахливе міжконфесійне протистояння, яке бу- квально потрясло Україну, особливо її західні області, в 90-х роках минулого століття, а та- кож на підтримку Московським Патріархатом загарбницької політики «путінської» Росії, на ненависницьку, антиукраїнську політику його служителів і прислужників на сході та півдні України, а, віднедавна й на Закарпатті, не погодитися з отцем-митратом Петром Зеленю- хом , направду, важко... ЯКБИ СТАРА БРАМА ВМІЛА ГОВОРИТИ... Обійстя отця Петра у Порудному (нині Калинівка), в якому довший час мешкала уся його багатодітна сім ʼ я, маєтком не назвеш. Звичайна сільська хата, яку у свій час взявся переобладнувати-перебудовувати-осучаснюва- ти син Андрій – художник Львівського, а від- так Київського оперних театрів. Не перебуду- вав, не встиг... На Великдень 2012 року в, за- ледве 50-літньому віці відійшов у кращий світ. Він був гордістю родини і мав багато друзів. Бо був не штучним, а яскравим і виразним. А ще – високоерудованим, талановитим художни- ком та непересічним співаком. І патріотом... ... Але нині не про Андрія, хоч я також довго за ним сумував і, навіть, на поминках читав в його пам ʼ ять прощальний вірш «...А я заздрю Тобі, Андрію». Нині ж про те, що лише Богу відомо, як отець Петро переніс цю, над- звичайно важку для нього, втрату. А також про те, що його житловий будинок так і залишився недобудованим. Більше того, навіть дах будин- ку, який катастрофічно протікав, отець, з до- помогою друзів, перекрив аж восени 2013-го, напередодні, як виявилося згодом, Революції Гідності. Зліва: Петро Іванець, Маріянна Заяць, о. Петро Зеленюх і його дочка Петронеля. _____________________________________ Натомість у місцевому храмі Василія Великого, настоятелем якого є отець Петро, панують добротність, порядок і високий смак й витає ДУХ незламної віри і патріотизму. А нав- проти храму – Пантеон Пам ʼ яті Не- бесної Сотні, споруджений отцем Пет- ром з допомогою активістів парохіаль- ної громади... Як тут знову не згадати слова св. пам ʼ яті Митрополита Андрея, 150- ліття якого ми цьогоріч святкуємо, який завжди, зокрема, у Пастирському посланні до духовенства «Про поборювання ворожої Церкві пропаганди» (Львів. 1927 р.) закликав усіх священнослужителів найперш дбати про нагальні потреби парохії, а не про свої власні. Потреби усієї України і Віри Христової покликали отця Петра Зеленюха, попри його понад 80-літній вік, і на Революційний Май- дан 2013 – 2014 років. Я, а також Владика Тео- дозій Івашків з Буського району Львівщини і уже згадуваний народний депутат сьомого скликання Василь Пазиняк, були на Революції Гідності з отцем Петром, як мовиться, від дзвінка до дзвінка – із 21 листопада по 24 лю- того. Брали участь чи не в усіх майданівських заходах, в численних Богослуженнях, виступа- ли з багатьох майданівських сцен, в.т.ч. і з головної... А ще – відзначення 80-ліття Голо- домору, кількаразове відвідування Биківні – місця захоронення понад ста тисяч невинно вбитих українців... За плином часу уже усього й не перелічиш. А жертовність, витримка, фі- зична витривалість і, здавалось, нескінченна енергія отця Петра були для усіх нас, набагато молодших від нього, безцінним прикладом. І не лише для нас – він узагалі був живим сим- волом Революційного Майдану. Так називала його Тетяна Чорновол, яку він віншував за смі- ливість, привезеним з Яворівщини, короваєм із Тризубом... Так називала його Руслана. Так називали його і таким вважали усі, хто просив у нього благословення, або просто щоденно зу- стрічав на мокрому, засніженому, інколи роз- чарованому й розгубленому, але неодмінно не- зламному Майдані. А, якби старенька брама, яка прикри- ває вхід на подвір ʼ я його скромного сільського обійстя в уже згадуваній вище Калинівці, що на Яворівщині, могла і вміла говорити, то обо- в ʼ язково згадала би, що символом неско- реності українського духу, зокрема, громади нашого яворового, розточанського краю, який
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
