Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 9 дуже любили Іван Франко, Андрей Шептиць- кий, Михайло Вербицький, Осип Маковей, Ро- ман Шухевич, Юрій Липа.., називали отця- митрата Петра Зеленюха (ще задовго до ни- нішнього новітнього відродження України) ві- домі дисиденти Микола Маратов, Андрій Са- харов, Йосиф Тереля, подружжя – Ірина та Ігор Калинці, брати Горині, Іван Гель, В ʼ яче- слав Чорновіл..., які неодноразово проходили крізь її хвіртку до її господаря. Приходили, як до побратима, як до себе додому... Для В ʼ я- чеслава Чорновола отець Петро був ще й спо- відником та хрестив його онуків-близнюків по сину Тарасу. А ще вони були просто друзями – довголітніми і щирими й, у значній мірі, со- ратниками... Але це уже тема іншої розмови чи, навіть, розлогої розповіді. ...ЙШЛИ СЕЛОМ ПАРТИЗАНИ, або СОСНА ДУБА НЕ ЗРОДИТЬ Саме пісню львів ʼ ян Ярослава Нудика та Сергія Самолюка «...Йшли селом парти- зани», яка «від народження» стала народною, ми, з братами, племінниками та друзями у 2004 році, на Помаранчевій революції, нат- хненно співали перед центральним входом у приміщення Верховного Суду України, коли там знайшов нас отець Петро Зеленюх. Він із, тоді ще зовсім юними, онуками саме прибув на Революційний Майдан і якимсь чином «ви- рахував» нас. Тоді жартував, що це пісня його привела, бо дуже її любить... Нині онуки отця Петра – уже дорослі і є активними волонтерами. Чергова їх поїздка була до Дніпропетровська, у шпиталях якого, разом із донькою Петронелею та з, уже згаду- ваним народним депутатом сьомого скликан- ня Василем Пазиняком й невеликою делега- цією із Союзу Українок Львівщини, не так давно побував і їх невтомний дідусь. Сповідав та благословляв хворих, а відтак проводив Богослуження на майже двох сотнях могил не- відомих захисників України на новому місце- вому кладовищі, яке породила війна. Учасни- цею усіх тодішніх дійств о. Петра була і міс- цева активістка-волонтерка пані Марія, яка подружилася з усією львівською делегацією, а від отця Петра була просто в захопленні. Во- лею долі чи Провидіння вона була і в числі тих, хто зустрічав і проводжав цих чергових волонтерів. І, коли ті на прощання натхненно і майстерно заспівали «..Йшли селом партиза- ни» – дуже розчулилася. А, відтак не втерпіла й зателефонувала до Василя Пазиняка та до доньки о. Петра Петронелі, з якою також здру- жилася, щоб поділитися враженням від почу- тої пісні й від таких «славних хлопців». Коли ж дізналася, що ці «славні хлопці» – онуки от- ця Петра, від несподіванки – на хвилю замов- кла. А потім урочисто прорекла: «Й насправді, сосна дуба не зродить. Дуба може зродити лише дуб...» І НА ЗАВЕРШЕННЯ, на цій філософ- ській ноті мушу завершувати ці свої, можливо, трохи сумбурні, нотатки про, смію так вважа- ти, свого старшого друга і порадника, істин- ного служителя Вірі Христовій, захисника християнської моралі й усіх Господніх Чеснот, невтомного борця зі злом і фарисейством от- ця-митрата Петра Зеленюха. Бо, як немож- ливо обійняти Всесвіт, так само важко одним поглядом охопити багатогранну постать цього яскравого носія незламного українського ДУ- ХУ. Кожна сфера і площина його невтомної діяльності вартує аналізу і, навіть вивчення, рівно ж, як й увесь його, напрочуд, насичений життєвий шлях. Можливо, хтось це та й зробить. Це потрібно не отцю Петру. Це по- трібно усім нинішнім і завтрашнім будівничим справжньої, вимріяної багатьма поколіннями українців УКРАЇНСЬКОЇ УКРАЇНИ. А зараз лише додам, що отець Петро найбільше долучився до спорудження, першо- го в Україні, пам ʼ ятника Митрополиту Андрею Шептицькому в Яворові, єдиного в Україні па- м ʼ ятника лікарю-повстанцю, поету, сину міні- стра Уряду В. Винниченка Івана Липи – Юрію Липі в селі Іваники, на Яворівщині, побудував в намолених місцях нашого краю і освятив з десяток капличок. А ще брав участь чи не в усіх патріотичних всеукраїнських акціях «Вставай, Україно!», які передували Революції Гідності, у відзначенні річниць Бою під Крутами та Холодноярської Республіки, організовував по- їздки і своїх парафіян, і мешканців району в Канів – на могилу Тараса Шевченка, на Борис- пільську трасу – на місце підступного вбивства В ʼ ячеслава Чорновола, в село Чубинське – малу батьківщину автора слів Гімну України... Усіх достойних справ, до яких долучав- ся отець Петро Зеленюх просто не перелічити. Їм рахунок знає лише Бог. І тепер від Нього – від Господа та ще трохи від нас – від молод- ших сучасників отця, залежить чи проростуть ці його добрі справи-зерна на полях май- бутньої України і в душах нинішніх юних й майбутніх українців. Дай, Боже, щоб так ста- лося. Бо на таких, як отець Петро і в найважчі лихоліття трималося і тримається усе УКРА- ЇНСТВО! Петро Іванець.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
