Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2016 ҐЕРДАН Було соняшне літо. Такої пори Терно- піль особливо приваблює і чарує. На календарі 1992-й – перший рік після проголошення Незалежности. Бентежна піднесена радість витала у просторі. Передчуття світлих перемін напов- нювали душу. Пройшло 5 літ, відколи гро- мадськість області довірила мені провадити Тернопільське відділення Українського Фонду культури – нову благодійну організацію, на- роджену в часи горбачовської перебудови. Фонд культури став одною з перших неурядових структур, діяльність якої залежала від народного волевиявлення, а не від указів і постанов Міністерства культури. Згідно стату- ту Фонду активісти і його симпатики масово включилися у відродження національної куль- тури: повернення релігійних обрядів, незаслу- жено забутих імен, подій, народних ремесел, впорядкування цвинтарів, могил, проведення благодійних концертів та виставок. Скільки яскравих і світлих людей при- єдналися до тієї гарної праці! Були то люди різного віку, талантів, професій, але кожен з них був патріотом свого краю. Завдяки рішен- ням громад у реґіоні розпочався збір коштів на спорудження давно омріяних пам’ятників: Іванові Франкові, Соломії Крушельницькій у Тернополі, Тарасові Шевченкові в Збаражі, Бережанах, Вишнівцях, Підгайцях. Скільки чудових особистостей, зустрі- чей, прикладів добродійства дарувала нам доля в ті часи! Назавжди запам’ятаю одну з таких. Одного погожого літнього дня у кни- гарні «Мистецтво» зауважила гарну шляхетну пані з двома дівчатками. Їй теж приглянувся мій ґердан, зробивши мені комплімент. Я з радістю відповіла, що це – робота Марії Бобик, яка разом із дітьми відроджує давнє захоп- лення своєї бабусі. Як виявилось, ця привітна, вдягнена зі смаком жінка була мисткинею з Ню Йорку пані Лариса Зєлик, з нею мила світлокоса її донечка Софійка та життєрадісна брюнетка – племінниця Мелася Соневицька. Були вони радісні та щасливі зустріччю з Україною, а Тернопілля – родимий край їх прабатьків. Якраз того літа з концертною програ- мою по Україні мандрував театр-студія мис- тецького слова Лідії Крушельницької, членами якої були Софійка і Мелася. Тепло і приєм- ність тієї випадкової зустрічі, спільне захоп- лення ґерданами залишили зворушливий слід у моїй душі. На прощання ми обмінялися ґерданами. В дарунок я отримала надзвичай- ний ґердан-комірець. На його чорному фаль- бованому фоні нанизані червоно-жовті кора- лики, які в поєднанні дали розкішний орна- ментований виріб. Через кілька днів я мала нагоду відві- дати виступ вихованців видатного майстра слова Лідії Крушельницької у м. Копичинці, куди вони приїхали на запрошення відомого режисера Ореста Савки – керівника Копичин- ського народного театру ім. Леся Курбаса. Гля- дачам була представлена літературно-мис- тецька композиція за драмою Лесі Українки «Іфіґенія в Тавриді» та поемою Івана Франка «Іван Вишенський». І досі в пам’яті чітка динамічна гра акторів, глибоке відчуття ними поетичного філософського матеріялу, поєд- нання класичного і модерного (Курбасівсько- го) стилю в режисурі. Після вистави гості заду- шевно і приємно поспілкувалися з артистами місцевого театру, відповідали на безліч пи- тань. Глядачі були захоплені грою молодих українців із США, їх вільним володінням мовою своїх прабатьків. А ґердан з того часу став моєю улюб- леною прикрасою. Шановна пані Лариса і не здогадувалася скільки радості і гордості при- носив мені її чудовий твір. Головна управа Фонду культури (а тоді до неї була обрана Раїса Горбачова, що стала досить значимою член- кою) двічі на рік проводила семінари із штат- ними працівниками усіх реґіонів. Відбувались такі зустрічі у різних містах колишніх респуб- лік, де ми пізнавали інші національні культур- ні надбання. У Києві, Львові, Вільнюсі, Мін- ську, Гродно, в Грузії, Москві. З ґерданом я не розлучалась. Мої колеґи з усіх усюд розгля- дали і милувалися цією українською жіночою прикрасою. А наша зустріч була не просто випад- ковою, а мала Боже благословення да добре продовження. В скорому часі від родини Зєли- ків прийшов пакет із комплектом листівок з писанками, весільними короваями. Авторами тих виробів були пані Лариса і Софійка. А також нам передали писанки, віск для писан- карства. Ці речі були невідомими для нас, тому хотілося якнайшвидше похвалитися і поділитися подарунками із зацікавленими людьми. В Тернопільському художньому музеї провели виставку «Українська писанка», а в скорому часі знайшлися і бажаючі виготов- ляти писанки. Згодом на адресу Фонду пані Лариса надіслала музичні твори композитора Ігоря
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
