Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2016 СТОРІНКА ДЛЯ БАТЬКІВ НАШЕ К ОРІННЯ І К РИЛА У ці весняні дні, коли в природі і в душах людей витає Дух Великодня, замислю- юсь над тим, що далеко не кожен з нас усвідомлює, яке велике значення для людини має Віра батьків, Церква. Духовні традиції нашого народу завжди відігравали особливо значиму місію. Христова наука вже друге тисячоліття засвічує і зігріває українські душі. З нею силь- нішими ставали вельможні князі і гетьмани, звичайні гречкосії і хлібороби. Церква єднає народ, покоління, виховує і надихає. І ті, кому не байдужа була доля нації, завжди пам’ятали це. Наше старше покоління згадує батьківські настанови Митрополита Андрея Шептицького, що стали зразком мудрих духовних повчань: жити з Любов’ю, Правдою, Вірою. Дитина, навчена змалку звіряти вчинки із Божим Сло- вом, буде в добрій опіці довіку. Нещодавно ми ще раз переконалися у великій рятівній силі нашої Церкви, коли із найсвідомішою молоддю пліч-о-пліч стали священики супроти великого народного зла і , ризикуючи власним життям, молилися, голос- но молилися... Скільки життів було врятовано у ті страшні дні і ночі 2014 року, коли у відкритих Київських соборах рятувалася наша золота молодь від підступних ворожих куль та зимової негоди. А сьогодні вже сотні священиків-волон- терів із місією військових капелянів знову поруч з бійцями у зоні АТО: рятують від шоку, сповідають, моляться і відспівують убієнних. Скільки молодих людей після спільних моли- тов і Богослужінь на Майдані серцем привер- нулися до Бога, до прабатьківської Віри. І віри- мо, що з тої пори не антидепресанти, не алко- голь і цигарка рятуватимуть їх у часи випро- бувань, болю, а пристрасна молитва і сповідь. У ці невимовно тяжкі часи народного горя мо- лодь переживає і розділяє із рідними, близь- кими непоправні втрати і смутку. Виростає і формується нова, високодуховна ґенерація. Волонтерський рух молодих, в тому числі шко- лярів, викликає подив і захоплення у цілого світу, додає нам гордості за їх достойні вчинки. Щирі, зворушливі слова подяки линуть з України і до тих заокеанських українців, що відгукнулись добрими ділами і коштом на підтримку армії, біженців, покалічених і оси- ротілих. Ми пишаємось, що в їх числі є багато родин, ініціятивних членів Управи СУА, про- відників та їх відділів, що гуртом зі своїми дітьми, близькими і друзями влилися у вели- кий потік громадської праці у поміч Україні. Всі наші дії – це великий виховний здвиг в ім’я справедливості. А нещодавно, виступаючи в Ню Йорку, один із творців фільму «Добро- вольці Божої Чоти» про захисників Донець- кого летовища, дякуючи за безмежну підтрим- ку українців, просив і надалі виховувати своїх дітей так, як виховували попередні батьки, бо така єдність і віра вселяє нам надію: поопри усе зло – Україна буде! У свій час Папа Іван Павло ІІ говорив, що у нас є лише дві цінності, які ми можемо передати своїм дітям – коріння і крила. Спіль- на родинна праця, благословення християн- ським вченням – це і є ті крила духовности, любови, що підносять до висот, до лету, до світла наших дітей. Засвічена любов’ю дитина зігріватиме ближнього, потребуючого, буде співчувати і діяти добро. Великою підмогою батькам у відпові- дальній виховній справі є народні традиції, обряди. Хіба не щастя, що рідна коляда що- річно лине у центрі Ню Йорка, високе художнє слово і рідна пісня звучать у церковних залях, культурних центрах по цілій Америці. Тож користаймо з цього, залучаймо нащадків до радості святкувань і до тихого вечорового діялогу з Господом, до щирої сповіді-бесіди зі священиком. Слов’янська душа зазвичай не мовчить, а має потребу висловитись. Розпи- туйте дитину змалечку, що було доброго і що було не так з нею, про що мріє, думає, шко- дує... Научайте говорити правду, визнати про- вину, розділити із близькими сумніви і триво- ги. А при цьому – любіть її таку, як вона є. Відвідуйте нразом храми, святі місця. До цього підготуйтеся думками – що ж можна оповісти дитині під час подорожі, готуючись до свята, обряду. Згадуйте своє життя, розпо- відайте про цікавих предків, акцентуйте і до- водьте, як молитва і віра рятує в житті. Для прикладу. Восени минулого року мала нагоду побувати на святкуванні 10-річчя храму св. Андрія у Гемптонбурзі, Н.Й., збудо- ваного на території цвинтаря Святого Духа. Чудове місце спільних молитов і духовної єдности українців. Чарівні просторі краєвиди, що нагадують рідні пейзажі, багато прекрас- них надгробків (величний Хрест, символічна Могила воїнам-борцям за волю України). Тут покоїться цвіт обпаленого війною покоління т.зв. ІІІ еміґраційної хвилі. Скільки великих діянь в ім’я Бога і України здійснили вони!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
