Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 15 “Я НЕ ЕМІҐРУВАЛА, ЩОБ ЖИТИ, АЛЕ ЩОБ ПРАЦЮВАТИ ДЛЯ УКРАЇНИ ТА НАШОЇ ЦЕРКВИ...“ Такий був девіз – головна ціль життя Марії Столяр-Митрович, довголітньої голови Союзу Українок Франції, яка 30 грудня 2015 р. перенеслася, після інсульту, у Божу вічність. Багатокольоритний життєвий шлях Марії заслуговує хоч на коротку пропам’ятну згадку, бо вона свій девіз з юних років до кінця свого життя практично здійснювала своєю відданою працею нa внутрішньоукраїнському і зовнішньополітичному житті української діяс- пори. Марія належала до ґенерації двадцятих років м. ст., яка росла і формувалась на ідеях боротьби українського націоналізму, у час, коли Україна була роздерта багатьма окупан- тами і на арені якої вирішувалась доля Другої світової війни. Марія народилася 22 травня 1927 р. у священичій родині. Подружжя о.Теодора і Ольгу Олексишин-Столяр Господь нагородив трьома доньками: Лідою (Лугова), що живе у Канаді, Галиною, що загинула у тюрмі Берліна 1942 р. і Марією. Марія з родинного гнізда винесла любов до Української Церкви, народу й України. Незмінний життєвий девіз – слу- жити і працювати для Української Церкви і народу Марії випливав з родиннопатріотичної хати. Середню освіту закінчила у Львові. Вже в гімназійні роки стає членом Юнацтва ОУН. У 1943 році поступила на студії медицини і водночас бере активну участь в ОУН. З рамени ОУН була вислана до Відня. На жаль, по дорозі була перехоплена поліцією і заслана на примусові праці до Німеччини. Згодом таємно покидає місце праці і таки добивається до плянованого Відня. Тут Марія, як студентка медицини, влаштувалася на працю у д-ра Зищука. Вони займались висилкою ліків через Словаччину в Україну. По закінченні Другої світової війни у 1946 році одержала стипендію на студії у Льєж, Бельгія. Продовжила студії медицини в Парижі у роках 1952-1954. Водночас вона брала активну участь у студентському житті і деякий час була головою студентської громади Парижа. У тих же п’ятдесятих роках м. ст. Марія співпрацю- вала з журналом Т-ва Української Студіюючої Молоді ім. Міхновського (ТУСМ) – “Фенікс“, який з’являвся у Мюнхені, головним редакто- ром якого був Василь Маркусь, а автор цих рядків адміністратором і коректором. Марія Столяр після одруження з відо- мим українським студентським і провідним громадсько-політичним діячем у Парижі, д-ром філософії Кирилом Митровичем перер- вала студії, бо треба було займатися родинним життям. Водночас працювала, як медична асистентка. Подружжя Митровичів Господь нагородив трьома синами: Богданом, Миро- ном і Романом, яким дали родинне, релігійне, патріотичне виховання й освіту. До речі, один з синів Богдан працює дипломатом в уряді Франції. Марія одночасно з родинними обов’яз- ками, вихованням дітей займалась громад- ською працею. Вона стала членом Т-ва укра- їнських жінок, а згодом його головою. З цього форуму навела зв’язки з французькими і між- народними жіночими організаціями. Брала участь у міжнародних жіночих конґресах і студійних конференціях. На міжнародних жіночих форумах виступала з доповідями й інформувала про життя українських жінок та родин у під більшовицькій дійсності і діяспорі. Водночас брала активну участь у громадсько- політичному і релігійно-церковному житті. Виголошувала доповіді, читала поезії на літе- ратурних форумах. До кінця життя залиши- лась членом ОУН і Середовища Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Ще коротко, перед несподіваним відхо- дом у Божі засвіти покійної Марії розмовляв по телефону – приємно звучав її бадьорий голос, повна енергії і плянів, які, на жаль, смерть перекреслила. Похоронні обряди завершив Преосвя- щенніший Владика Борис (Ґудзяк) у сослу- женні настоятеля катедри о. Михайла Рома- нюка св. Володимира Великого у Парижі. Під час похоронних Богослужень співали семіна- ристи з Івано-Франківської семінарії. В особі покійної муж Кирило втратив вірну подругу життя, сини – Богдан, Мирон і Роман – дорогу і незаступиму маму, онучка Галя – любу бабусю, парафія св.Володимира – практикуючу і взірцеву християнку, а зорга- нізований жіночий рух і українська громада – прикладну громадсько-політичну діячку – українську патріотку. Хай пам’ять про неї іде з роду в рід. Тлінні останки покійної Марії похоронено на цвинтарі в Антоні, де покійна проживала. Микола Галів.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
