Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2016 ҐЕРДАН Було соняшне літо. Такої пори Терно- піль особливо приваблює і чарує. На календарі 1992-й – перший рік після проголошення Незалежности. Бентежна піднесена радість витала у просторі. Передчуття світлих перемін напов- нювали душу. Пройшло 5 літ, відколи гро- мадськість області довірила мені провадити Тернопільське відділення Українського Фонду культури – нову благодійну організацію, на- роджену в часи горбачовської перебудови. Фонд культури став одною з перших неурядових структур, діяльність якої залежала від народного волевиявлення, а не від указів і постанов Міністерства культури. Згідно стату- ту Фонду активісти і його симпатики масово включилися у відродження національної куль- тури: повернення релігійних обрядів, незаслу- жено забутих імен, подій, народних ремесел, впорядкування цвинтарів, могил, проведення благодійних концертів та виставок. Скільки яскравих і світлих людей при- єдналися до тієї гарної праці! Були то люди різного віку, талантів, професій, але кожен з них був патріотом свого краю. Завдяки рішен- ням громад у реґіоні розпочався збір коштів на спорудження давно омріяних пам’ятників: Іванові Франкові, Соломії Крушельницькій у Тернополі, Тарасові Шевченкові в Збаражі, Бережанах, Вишнівцях, Підгайцях. Скільки чудових особистостей, зустрі- чей, прикладів добродійства дарувала нам доля в ті часи! Назавжди запам’ятаю одну з таких. Одного погожого літнього дня у кни- гарні «Мистецтво» зауважила гарну шляхетну пані з двома дівчатками. Їй теж приглянувся мій ґердан, зробивши мені комплімент. Я з радістю відповіла, що це – робота Марії Бобик, яка разом із дітьми відроджує давнє захоп- лення своєї бабусі. Як виявилось, ця привітна, вдягнена зі смаком жінка була мисткинею з Ню Йорку пані Лариса Зєлик, з нею мила світлокоса її донечка Софійка та життєрадісна брюнетка – племінниця Мелася Соневицька. Були вони радісні та щасливі зустріччю з Україною, а Тернопілля – родимий край їх прабатьків. Якраз того літа з концертною програ- мою по Україні мандрував театр-студія мис- тецького слова Лідії Крушельницької, членами якої були Софійка і Мелася. Тепло і приєм- ність тієї випадкової зустрічі, спільне захоп- лення ґерданами залишили зворушливий слід у моїй душі. На прощання ми обмінялися ґерданами. В дарунок я отримала надзвичай- ний ґердан-комірець. На його чорному фаль- бованому фоні нанизані червоно-жовті кора- лики, які в поєднанні дали розкішний орна- ментований виріб. Через кілька днів я мала нагоду відві- дати виступ вихованців видатного майстра слова Лідії Крушельницької у м. Копичинці, куди вони приїхали на запрошення відомого режисера Ореста Савки – керівника Копичин- ського народного театру ім. Леся Курбаса. Гля- дачам була представлена літературно-мис- тецька композиція за драмою Лесі Українки «Іфіґенія в Тавриді» та поемою Івана Франка «Іван Вишенський». І досі в пам’яті чітка динамічна гра акторів, глибоке відчуття ними поетичного філософського матеріялу, поєд- нання класичного і модерного (Курбасівсько- го) стилю в режисурі. Після вистави гості заду- шевно і приємно поспілкувалися з артистами місцевого театру, відповідали на безліч пи- тань. Глядачі були захоплені грою молодих українців із США, їх вільним володінням мовою своїх прабатьків. А ґердан з того часу став моєю улюб- леною прикрасою. Шановна пані Лариса і не здогадувалася скільки радості і гордості при- носив мені її чудовий твір. Головна управа Фонду культури (а тоді до неї була обрана Раїса Горбачова, що стала досить значимою член- кою) двічі на рік проводила семінари із штат- ними працівниками усіх реґіонів. Відбувались такі зустрічі у різних містах колишніх респуб- лік, де ми пізнавали інші національні культур- ні надбання. У Києві, Львові, Вільнюсі, Мін- ську, Гродно, в Грузії, Москві. З ґерданом я не розлучалась. Мої колеґи з усіх усюд розгля- дали і милувалися цією українською жіночою прикрасою. А наша зустріч була не просто випад- ковою, а мала Боже благословення да добре продовження. В скорому часі від родини Зєли- ків прийшов пакет із комплектом листівок з писанками, весільними короваями. Авторами тих виробів були пані Лариса і Софійка. А також нам передали писанки, віск для писан- карства. Ці речі були невідомими для нас, тому хотілося якнайшвидше похвалитися і поділитися подарунками із зацікавленими людьми. В Тернопільському художньому музеї провели виставку «Українська писанка», а в скорому часі знайшлися і бажаючі виготов- ляти писанки. Згодом на адресу Фонду пані Лариса надіслала музичні твори композитора Ігоря
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
