Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2013 Маленька Оленка знову боязко оглянулася на вікно. За вікном було темно - темно, навіть місяць не світив. Чи не зійшов ще, чи за хмаринку захо вався? Бабуся не переставала поратися біля печі – завтра Великдень, а на свята ще сьогодні обіцяли приїхати з заробітків із далекої Італії Оленчині мама і тато. Ось тому - то так часто вона заглядає у вікно. Оченята злипаються, бабуся спати посилає. Але як тут можна собі дозволити заснути, коли маму й тата не бачила ще з минулого року?! За вікном посвітлішало і Оленка підбігла до нього, ткнула носика до запотілої шибки, але так нічого й не побачила. Раптом почувся стогін бабусі, що намагалася добратися до застеленого ліжником ліж - ка, тримаючи руку на грудях. Оленка підбігла до бабусі, якраз вчасно, і маленькими дитячи - ми ручками допомогла їй пр илягти. – Бабусенько, що з вами?! Зараз вам водички принесу, – метнулася до відра за кухлем води, але бабуся, глухо застогнавши, закрила очі і не відповідала ні на поцілунки внучки, ні на спробу підняти її так,щоб можна було напоїти хоча ковткомводи. Ол енка пам ‛ ятала, що доктор, коли приходив до бабусі останнього разу, строго забо - ронив їй довго працювати і радив викликати негайнодочку з чужини, бо серце бабусі потре - бує лікування, а п ‛ ятирічна Оленка – догляду. А Оленці доктор написав номер телефону, н а який вона повинна зателефонувати, якщо бабусі стане погано. Доктор був добрим, але не знав того, що Оленка вміє відповідати, як хтось задзвонить, а ось набирати цифри не знає, – бабуся не дозволяла їй, щоб телефон не зіпсувався. Але дорогу до лікарні Ол енка знає, то зараз побіжить і приведе доктора. Ух - х! – дмухнув прохолодний нічний вітер, вриваючись крізь відкриті двері до теплої хати. Оленка, зіщулившись, вибігла на дорогу. Пробігла декілька кроків, а тоді згадала, що через ліс до села веде стежка, я кою вони з бабусею завжди ходили, щоб скоротити дорогу з їх хутора до села. Але у лісі темно і страшно! А ще дорога веде попри цвинтар! Бр - р - р! Як страшно!Ноги самі відірвалися від землі і зісльозами, що котилися градомпо личку, Олен - ка вбігла назад до хати. Бабуся не рухалася і вже навіть не стогнала. Оленка тільки на хвильку зупинилася біля неї, хутко витерла сльози, стала на коліна перед образами з молитвою. По молитві вхо - пила ліхтарика і вже за мить була на стежині. Серденько стукало, рвалося з грудей поране - ною пташкою з сільця, але ноженята самі бігли гірським плаєм, освітленим променем ліхтарика. А ось і широка галявина, на якій совсім недавно вони з бабусею збирали перші квіти весни – проліски. А там, за поляною, стежечка приведе до кладки че рез потічок, що день і ніч шумить пінистими водоспадами. Як перейти кладку і видертися на гору, можна буде побачитисело з церквою на горбочку, а недалеко від неї, через три вулички, і лікарню. Жарівка в ліхтарику почала блимати, а коли Оленка знову ввійш ла в ліс, пробігши по - ляну, зовсім згасла. Ото напасть! А тут ще й місяць сховав своє личко за хмару. Спи ни лася на мить і вже поволі, видивляючись між деревами та кущами ледве помітну стежку, про дов - жила свою подорож. Намагалася не дивитись в лісову гущ авину, з якої чулися то шелест, то тупіт, або блимали вогники очей якихось звірят. Йшла, весь час шепочучи молитву:
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
