Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 201 3 WWW. UNWLA.ORG 1 Вже традицією стало в українських гро - мадах в лютому відзначати пам ’ ять жінок - героїнь, що віддали своє життя за волю укра - їнського народу. Мученицька смерть в поль - ській катівні 12 лютого 1924 року Ольги Баса - раб та кров розстріляної у Бабиному Яру 21 лютого 1942 року німецькими окупантами Оле ни Теліги визначили цей місяць в україн - ському календарі місяцем жінки - героїні. Вшановуючи пам ’ ять Ольги Басараб та Олени Теліги, ми одночасно згадуємо безко - нечну вервицю жінок - героїнь минулого століт - тя, які зап овнили безсмертною славою сторін - ку нашої історії. В ці дні не можна не згадати учасниць визвольних змагань за волю України в роки Першої світової війни (Олену Степанів - Дашкевич, Гандзю Дмитерко, Віру Бабенко, Софію Галечко, Мілену Рудницьку), воїнок УПА і чле нок підпілля ОУН, 500 Г ероїнь з Кенґірських таборів. Задумаймось тільки, скіль ки українського жіноцтва передчасно за - кінчили свій життєвий шлях в катівнях біль - шо вицьких тюрем, концтаборах ҐУЛАҐу! Ми, українці – нація дружелюбна, тер - пелива, хочемо по - християнськи простити на - ших катів - ворогів, віддавши право пімсти Гос - подеві. Але чи ми маємо право забути тих, хто приніс своє життя на вівтар свободи нашого народу? А як спокійно можемо ми, матері, сприйняти насильницьку смерть дітей від рук московсь ких катів? Не тільки померлих від хо - лоду і голоду в ешелонах смерті по дорозі в Сибір, але й тих, що прийняли мученицьку смерть. В 1949 р. в холодних болотах Колими енкаведисти втопили біля трьох тисяч україн - ських дівчаток віком 13 - 14 років, відібравши їх від засланих на каторгу матерів, зі словами: « Штоб нєко му било бандьоров ро жать». А скільки українського жіноцтва по - геройськи перенесли тюрми, табори, заслання, не схиливши голову перед польськими, ні - мець кими і московськими окупантами, щоб передати свою любов до України, до волі своїм дітям, внукам і правнукам! З ними мусять бути не тільки наші співчуття та молитви, а й наші думки та вчинки. Українки, що живуть в Укра - їні, як і поза її межами, повинні, як данину пам ’ яті наших героїнь, всякими способа ми говорити світові про ті жертви, які принесло українське жіноцтво на вівтар свободи заради нашого майбутнього. Багато відділів Союзу Українок Амери ки носять імена славних українських героїнь, від - даючи їм вічну пам’ять і славу. В архівах жур - налу «Наше життя» знаходимо багато ста тей про вшанування союзянками видатних жі нок - героїнь. Продовжуймо цю традицію надалі! Місяць лютий тому так і зветься, що про никає в тіло, домівки холодом, але не до - пус каймо холоду в наші серця і душі, коли мова йтиме про н ескорених за нашу свободу. Живучи буденним життям, дбаючи про власні вигоди, достаток, які більшість людей вва жа - ють чимось конечним і необхідним, знайдімо час для свята душі – прочитаймо для себе і своїх близьких допис про наших героїнь, вша - ну ймо рокови ни пам’яті окремих героїнь, чи просто поділімся своїми знаннями з історії жіночого руху з навколишніми. Інколи можна почути мову про те, що не стає сили розказувати про жахливе минуле, бо нібито заново відкриваються рани. Але чи можна мовчати про злочини п роти нашого народу? Ще досі не тільки ходять українською землею перестарілі кати нашого народу, але ведуть шалену наклепницьку пропаганду про ти українського визвольного руху, проти укра їн сь - кої незалежності, отримуючи від держави висо - кі пенсії та корис туючись різними приві леями. Не кожному дано дар писати в літе ра - турній формі, але свої спогади можна подати в звичайній розмовній формі, або розповісти для запису на магнітофонну стрічку. Писати чи розповідати не тільки про трагічне, а ро - бити наголоси на злочини проти нашого народу окупантами всіх мастей, бо пам ’ ять про жертви ми повинні передати своїм нащадкам , а через науковців донести ці правдиві факти нашого трагічного минулого до широкої світо - вої громадс ь кості, як несплачений борг історії. Неможливо йти в майбутнє, не ози ра - ючись на пройдений шлях і здобутки минулих поколінь. Коли б кожне покоління вибирало лише початок від себе, то ми б й досі жили в первісних племенах. То вивчаймо все, що прой - шли наші нескорені попередники і побачимо, н а чому і де ми стоїмо, бо нема майбутнього без минулого і сучасного. 25 - го лютого 1871 р. народилася видат - на українська поетеса, громадська діячка Леся Українка, яка немов би авансом писала про своїх майбутніх послідовниць в любові до Укра їни: «...Наша смерть Научить інших, як їм треба жити...» Лідія Слиж.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
