Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2011 «У КОЖНОГО СВОЯ ДОЛЯ» Українська жінка. Мати і охоронниця родинного затишку, опікунка і вихователька майбутнього покоління в християнських запові дях, в любові до свого народу, України. Мати – носій доброти у всіх незгодах довговікового поневолення України і активний борець за її волю. Про життя двох жінок – сестер Богдани та Марії Левицьких, що провели своє життя в боротьбі і праці для України та д очки Богдани Катрусі Софії Сеник – мої три розповіді для журналу «Наше життя». Заголовок для цих нарисів я взяла з назви автобіографічної книги Марії Левицької «У кожного своя доля». Богдана і Марія Левицькі, 1931 р. Ро зпо відь пер ша: Бо гда на Левицьк а - Сеник Йшов початок лютого 1920 р. Надворі лютувала завірюха. Смерть, що так нещадно косила людність в здавалось нестерпно довгі роки Першої світової війни, не могла ніяк вгамувати свою ненажерливу щербату косу. По горах і долах Перемишлянщини носилася е пі - демія тифу. Хвороба не забарилася і до родини о. Йосифа та Іванни Левицьких, що проживали тоді в с. Сливниці. Тридцятидвохрічний свяще - ник о. Йосиф, сповідаючи хворих, заразився тифом і помер 8 - го лютого, залишивши троє дітей: восьмирічну Богданку, семи річного Стеф - ка та Марійку, якій тільки - що виповнився один рочок. Вдова Іванна Левицька перебралася до м. Бродів, де заробляла для дітей грою на фор - тепіяно та навчала гри на цьому інструменті дітей з заможніх родин. Богдана Левицька спочатку навчалася в Бродівському дівочому педагогічному інституті, а коли поляки закрили інститут, змушена була переїхати до Перемишля, щоб закінчити освіту в 1933р. Польська влада не давала їй праці, як і більшості українкам, вимагаючи їх відречення від своєї нації і переход у «на польске»., то спочатку працювала в садочках, підмінювала вчителів в навколишніх селах, а в 1937 - 39 роках працювала касиркою «Народної торгівлі» у Бродах. Тут вона і вступила в ряди ОУН. Після першої окупації Галичини більшо - виками Богдана влаштувалас я на роботу вчи - тельки в Бродівську середню школу. Дирек то - ром цієї десятирічки був математик Іван Сеник. Богдана та Іван покохали один одного і вирі - шили таємно побратися, слушно вважаючи, що в разі арешту когось з них, друга зможе, залишив - шись на волі, чимось допомогти ув’язненому. А вийшло так, що в скорому часі після їх одру - ження, в тюрмі львівських Бригідок опинилася Богдана. Витерпівши жорстокі катування в час декількамісячних безперервних допитів в енка - ведистських катівнях, нікого не видала. Як м ог - ла, боролася за життя не своє, а тієї крихітки, шо разом з мамою терпіла тортури в маминому лоні. Вже після закінчення допитів Богану конвоїр - тюремник чи помилково, чи діставав якесь хвилинне милосердя до молодої вагітної жінки, вштовхнув її до камери, де сиділи кримінальні злочинниці. На запитання однієїз них, за що її посадили, не знаючи кримінальних ста т тей, від - повіла, що за розтрату. Кримінальниці дали Богдані місце в кутку камери, знайшли для неї якоїсь страви. В цей час вже розпочалася війна більш о - виків з фашистською Німеччиною, війська якої стрімко наближалися до Львова. Енкаведисти найжорстокішими способами вбивали полі тич - них в’язнів по всіх тюрмах на українських зем - Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top