Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2011 5 затишок в оселі. Навіть з медицини, вете ринарії, агрономії, юрис пруденції могла дещо порадити. У роки Першої світової війни А. Домб - ровського забирають на фронт. Молода жінка з чотирма малолітніми дітьми опиняється у ниж - ньоавстрійському місті Гмюнді. Тривалий час , живучи у табірних бараках, М а рійка організу - вала школу для малолітніх українців. І творила: виливала у віршах, оповіданнях, п ’ єсах, нарисах тугу за Батьківщиною. Так була написана поема «Мати - страдниця», яка уперше була надруко - вана аж у 1922 році у Філядельфії. І аж у 1989 році прика рпатський читач зміг прочитати цю прекрасну поезію в часописах Галичини. Після ліквідації таборів Марійка П ідгір - янка залишилась працювати на Закарпатті, на той час окремому губернаторстві Чеської дер - жави. Тут разом з чоловіком проводила велику патріотичн у роботу. Са ме тут сповна розквітнув її талант як дитячої письменниці. Казкове ігрове начало властиве майже кожному творові поете - си. Ціле життя наполегливо творила вона літе - ратуру для дітей, несла їм світло, добро, красу. Навесні 1940 року сталася біда: у міс - течку Нижнів на базарі на Марійку П ідгірянку налетів сполоханий кінь. Внаслідок тяжкої трав - ми вона на роки була прикута до ліжка. Вдома вишивала, потроху писала віршики для своїх онуків. У 1957 р. переїхала доживати свого віку до дочки Дарії, яка вч ителювала, як і мама в с. Рудне поблизу Львова. На старості літ була прий нята до Спілки письменників України. І то було заслужено, бо золотий фонд укр аїнської дит ячої літерату ри поповнився доробком цієї чарівної жінки, чиє ім ’ я в У краї ні замовчува - лося, а відлунювалося лише з діяспори. 18 квітня 19 63 року Марійка П ідгірянка відійшла у Вічність, її поховали на Личаків - ському цвинтарі у Львові неподалік від могили Великого Каменяра. “ Народна пісня та чудова карпатська природа залишили сліди на творах поетки . Чиста, мов кришталь, народна мова, простота, щирість – головні прикмети поезій Марійки Підгірянки. З пісень її віє свіжість, запах пільних квіток, шум і туга наших смерекових лісів. Вона попросту – талант і то талант, що чистий, мов золото, талант, хапаю чий своїм ліризмом за серце, мов поранкова весняна молитва жайв о - ронка” (Михайло Мочульський. “ Літературно - науковий вісник”. (1908. Грудень. С. 712 - 713). В рідному селі поетеси Білих Ославах у 1989 році було урочисто відкрито меморіяльну дошку. Маріанна Онуфрик, м. Ірпінь, Україна. СУЧАСНА ПРИТЧА Їхав одного разу ще молодий бізнесмен на новому «мерседесі». Задоволений собою, гарною дорогою, щасливим життям. Раптом побачив біля дороги двох дітей, які про щось гомоніли, махаючи руками. Молодик сповільн ив швидкість, обережно об’їхав хлопчаків і тільки включив більшу швидкість, як почув удар каменем в авто. Зупинився, вхопив за шиворот одного з хлопчаків і люто промовив: – Ти, поганцю, хіба знаєш, скільки коштує таке авто?! Чому кинув камінь!? – Перепрошу ю вас, пане, – відповів хлопчик. – Я не хотів зробити кривди ні вам, ні автові, але мій братчик - інвалід випав з інвалідного візочка, а я не маю сили його поса - дити на місце. Вже декілька годин ми просимо допомоги, але ніхто не хоче зупинитися. Бізнесмен п осадив малого калічку в крісло, крадькома змахуючи непрошені сльози з очей. Впродовж декількох років механіки пропонували йому послуги, щоб виправити ямку від каменя на блискучих дверцятах авта, а він кожного разу відповідав кате го - ричною відмовою, говоря чи, що та ямка йому кожен раз буде нагадувати про те, що коли проігноруєш шепіт, то в тебе полетить камінь.
Page load link
Go to Top