Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2010 ШТЕФАН ( Віра Вовк – Уривoк ) Часто я слухала оповідань Якова Ґудза в товаристві його сусіда, горшкодрая Макара і того внучки Катрусі, кмітливої дівчинки, яка роздумувала кожне його слово й часом їз недовірою до нього приглядалася. Ми сиділи на дзиґликах довкола нього, і ві н не переривав своєї шевської роботи. Те, що розказував про Ште - фана, спробую передати своїми словами. Якщо забуду його власні, бо час – не матінка, багато дечого затирає. А ще треба мати на увазі, що шевцеві розповіді залежали також від його слухачів; він допасовував до них свій стиль, свою уяву. Однієї повені ціле містечко пішло дивитися на скажений Черемош, що метався на скоках на подіб’я божевільного змія. Він також покинув свою роботу і пішов оглянути те видовисько, що наводило на всіх страх і боязнь Б ожу. Бачить: хвилі несуть молочну корову, і ніхто не здатний її рятувати! Далі – пливе цілісінька хата, а на даху скавулить біло - жовтий пес. Тут якийсь непутящий метнувся в саму крутіж, і давай тягнути хату на берег! Але хто міг би побороти Черемош у такій люті? Тут і він пропав, пішов під воду й ніхто його більше не бачив. Аж ось одного ранку Яків Ґудз помітив на розі вулиці якогось нібито знайомого хлопця в півгуцульській і півміській ноші, з бесагами на спині й малим жовто - білим собакою побіч. – Чи не т реба вам, майстре, сільнички, цукорниці, або хоч файної ложки? – Потребувати не потребую, але покажи, що там у тебе в бесагах. Заки хлопець виймав із бесаг своє добро, Яків йому приглядався. – Чи не будеш ти той сміливець, що рік тому метнувся в Черемош тє гнути хату на берег? – Як не бути, коли то був я? – засміявся леґінь. – І ти не втопився? Усі люди гадали, що тобі прийшов амінь! Леґінь, його звали Штефан Моканюк, розказав, що втратив тоді притомність. Роз’ю - шені хвилі понесли його аж близько до устя, де Черемош уливається до Пруту, і він збудився на ріні, як собака лизав йому лице, якраз той малий жовто - білий з даху потонулої хати. Тепер, сказав, він побудує свою хату сперту об камінь, щоб Черемош не міг її відібрати. Так і сталося: Штефан поставив свою садибу, притулену хребтом до каменя на Овиді. – Це так, аби ворог мені в очі дививси, не ховавси з ножем за мою спину, як прийде ласий на мої скарби... Які скарби міг мати той Штефан у пів - гуцульському, півміському одязі, зі своїм співу - чим говором? Хіба т е, що гуцул на шкірі носить. З невеличкого подвір’я, наче денце боч - ки, де Штефан збудував перед скалою свою хату, розгортався перед ним такий краєвид, що обливає душу гречаним медом. За широкопо - лими смереками , що своїми нижніми гілками прилягали до узбі ччя, мерехтіли у світлі сині гори з ясно - зеленими плаями полонин, побіч шумів і тряс бородою водоспад, а ранні мряки підносилися сновидіннями у голубизну неба. Унизу гадючим тілом кучерявився Черемош, і здалека можна було чути агойкання хлопців на дарабах і голос пастушої флояри та дзвоники овечих чи козячих отар. Перед сходом і заходом сонця бив об скалу і відзивався відгомоном пташиний щебет із різних голосів, наче потуж - ний мегафон. – Коли десь був рай, то хіба тут, – думав Штефан. – Там у долині такі ж крислаті горіхи і яблуні, і там могло рости оте дерево добра і зла, про яке говорив на казаню отец Захарій. Хіба деінде росте така кучер’єва папороть? Або такі кущі, що їх називают рододендронами й аза - ліями, у барвах вишивань на кептарі? Або такі малинник и й ожинники як тут довкола? А навіт зараз коло хати такі килими афин, ґоґодзів і суниць, що жменями можна збирати? А гриби? Кілько їх можна знайти кождого ранку між буками й грабами? Або в ліщині? Є й такі, що не годятси, але яка радість надибати на плаю такого леґіня в червонім капелюсі! ,,Доброго дня, кра - сивче, але най тебе дітько на сковороді смажит! Мені доста оцих у бурих крисанях.” Ось тут довкола мої скарби! – Штефан жив у злагоді із природою, – оповідав Яків Ґудз. – Годував свого Довбуша, так назв ав свого пса, і водив на пашу, зараз коло скелі, свою єдину козу, що давала єму молоко й навіт трохи сиру до кулеші. Годував із руки лісових птахів, і лебеді й пелікани сідали йому на рамена й на голову. Раз лелека хотів звити Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
