Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2009 6 початку 80 - х коли я заповнював читацький формуляр вжалена – перепитала: – Махно?!!! Дитино а як ти вступив сюди? наче за мною стояли Петлюра Бандера та ще кілька зовсім небажаних постатей для радянської історіографії... В цій іронічній поемі, що з неї ми зацитували тільки початок, захована знаменита сатира на Радянський Союз. Улюбленим моїм віршем Махна є “Фо - тографія 1969 року”. Пропонуємо повний його текст і читачам нашого журналу. Мені він нагадує драматичні поеми Роберта Бравнінґа, наприклад славний його драматичний монолог “My Last Duchess” – де за позірно реальною розповіддю ховається закодована у підтексті справжня драма. У вірші Махна – розповідь про фотографії раннього дитинства, що їх знімання було колись великою подією в родині: спочатку треба було хлопчика підстригти і фотографії нагадують йому його досвід з машинкою пе - рукаря, яка викликала в нього болісні сльози. Справжній біль п’ятилітньої дитини, одначе, що залишився травмою на все життя, пов’язаний із фактом, що фотографія зроблена напередодні остаточного розлучення батьків. Василь Махно живе в Нью Йорку і пише про Нью Йорк. Але це – український поет. Він спочатку почував себе у Нью Йорку “чужо - рідним тілом, закинутим з іншого життя”. Він турбувався тим, що “в Нью Йорку ніколи не загубишся, але чи віднайдеш себе?” Але з часом він “почав відкривати якісь невідомі попервах можливості цього міста, його енергію, його різноманітне культурне життя...” І, відкриваючи по новому це унікальне місто, в процесі шукання синтези між сходом і заходом, щоб можна було Бруклінським мостом “доїхати до Европи”, Василь Махно віднайшов і самого себе. Марта Тарнавська , член Жюрі Літературного Конкурсу ім. Ковалевих 2008 р. Kovaliv Awards for Literature (2008) Since 1967, the UNWLA has been award- ing an annual merit-based prize for literary works with a Ukrainian theme. The selection process for the Kovaliv Award for Literature, which is sup- ported by the Lesia and Petro Kovaliv Fund, is coordinated by the UNWLA’s Vice President for Culture. Prize winners are chosen by an independ- ent jury, which evaluates submissions for content and additional criteria. In selecting Kovaliv Award recipients for 2008, an independent jury (which included Larissa Onyshkevych and Marta Tarnawsky) considered the works of several authors. After exhaustive delibera- tions on the merits of each submission, the jurors selected the works presented on these pages. The first place award recipient for 2008 is Oksana Zabuzhkko, author of Notre Dame d'Ukraine , a work that Zabuzhko describes as an “intellectual novel” about Lesya Ukrainka. As noted by Laryssa Onyshkevych, the work firmly places L. Ukrainka on a pedestal, with Zabuzhko always citing specific and compelling reasons for doing so. Ms. Zabuzhko, who was born in Lutsk, Ukraine, in 1960, was previously selected as a Kovaliv Award winner in 1997. The second place award recipient for 2008 is Vasyl Makhno, whose Cornelia Street Café is a collection of poems by a Ukrainian émigré who resides in New York and writes about New York and, on occasion, about himself (the excerpt cited in Martha Tarnaw sky’s review, for example, is an irony- tinged reflection on the poet’s surname— a surname shared with the famous (or infamous, depending on your point of view) Ukrainian anarchist Nestor Makhno (no relation to the poet). Born in 1964 in Chortkiv, Ukraine, Mr. Makhno emigrated to the United States in 2000. His poem “A Photograph from 1969” (presented on the following page) is a dramatic discourse that couples a 5-year- old boy’s distress over having his hair cut prior to posing for a formal family photograph with the trauma of family disintegration, mentioned, as if an afterthought, in the last few lines. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
