Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЩАСЛИВИЙ МАМИН ДЕНЬ Нуся мала приятельку Зеню. У Нусі були батьки, а Зеня була сирітка. Її батьки загинули при кінці війни в Німеччині, а Зеня-сирітка опинилася з іншими бездомними дітьми в сиротинці в Америці. На просьбу Нусі опікуни дозволяли часто Зені перебувати у родині Нусі, а під свято чи неділю навіть переночувати. То ж була радість для обох дівчаток! Не було кінця грі, сміхові в дитячій кімнатці. Всі ляльки, ведмедики, паяцики мусили брати участь у цій грі. Так було і сьогодні, напередодні „Маминого дня”. Обидві дівчинки щось довго шептали, то вибігали до крамниці, то приносили якісь пакуночки під фартушком. Словом, у великій та ємниці перед мамою приготовляли надзвичайну несподіванку. А ввечері міг лише тато дещо про ці тайни довідатися. Перед мамою була дитяча кімнатка зачинена і вступ заборонений. І прийшов цей великий день. Раненько схопились дівчатка з постелі. Помогли собі вза ємно при вбиранні й чесанні, а потім приготовляли для мами дарунки й повторяли віршики. Ждали нетерпеливо, аж тато Нусі дасть їм знати, що вже пора зложити мамі побажання. Нарешті відчинилися двері вітальні, й тато запросив дівчаток увійти. І тут сталася велика несподіванка. Крізь відчинені двері кімнати увійшла сама Зеня- сирітка. Нуся-доня зосталася за дверима й лише заглядала крізь шпарку відхилених дверей. Зеня побажала, сказала віршик і подала квіти. Мама, зворушена побажаннями сирітки, пригорнула її до серденька і щиро поцілувала. Щойно тоді, на заклик тата, увійшла несміло Нуся. Вона спинилась зніяковіло і мало що не заплакала. Мама простягнула до неї руки: - Що з тобою, дитинко? Ходи ближче! - Мамусю! Я навмисне пустила Зеню першою, бо хотіла, щоби мама обняла Зеню, а потім мене. Бо ви мене пестите щодня, і я вас маю цілий рік. А Зені нема кому попестити... Вона не має матусі. Нехай і вона знає, як то любо, коли доню приголубить правдива, „рідна” мама. І це... моя велика несподіванка! По цих словах хвилинку всі мовчали. Потім мама пригорнула обидві дівочі голівки до грудей та гладила їх. А потім спиталася: - Нусю, а ти дуже любиш свою подругу Зеню? - Дуже! Так, що ніколи не хотіла б розлучатися з нею! - І не будеш більше розлучатися, - сказав поважно тато. - Від сьогодні Зеня зостається в нас раз назавжди, як друга наша доня. Ти, Нусю, не маєш ні брата, ні сестрички. І от сам Бог посилає тобі сестричку, бо дав знак через твої слова! Нуся схопила свою нову сестричку за руки і давай на радощах стрибати, качатися по софі та викрикувати: - Сестричка, сестричка! Моя, раз назавжди! А мама встала й подала татові руку: - Дякую тобі, мій друже! Сьогодні великий для мене „Мамин день”. В. Васічко. “Маки в скляній вазі".
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
