Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
свідомий вибір влади) Сосюрі кинули на стіл „Посланіє”, як політичне замовлення, і він мав гріха написати свою „Відповідь”. Але... Але одночасно він написав поезію „Навколо радощів так мало...” (1927), заперечуючи самого себе із „Відповіді”. Не маю сумніву у тому, що поезія Сосюри написана під впливом Маланюкової „Діви-Обиди” (1926). Порівняймо, у „Відповіді”: Ми живемо в Країні Рад, Ми волю видерли із крові... Ми живемо я к у поході, Готові всі щохвилі в путь... Бо не із Заходу, а Сходу Вітри історії гудуть... А ось так розпочинається поезія, що їй не судилося бути надрукованою, вона із розряду тих, що писалися в шухляду, із так званих „за халявних”, які писалися зі свідомістю, що таки будуть колись прочитані. Рукопис вірша „Навко ло радощів так мало...” Сосюра подарував біло руському поетові Олесю Дударю, якого згодом було репресовано і розстріляно, але збереглася його справа із „розстрільною” поезією В. Со сюри. Вчитайтесь у пафос її зачину, так разючо контрастного із вище наведеними рядками: Навколо радощів так мало... Який у чорта „ днів бадьор ”, Коли ми крила поламали У леті марному до зорь І гнів, і муку неозору Співаю я в ці дні журби, Коли лакеї йдуть у гору Имовчать раби... Перегуки ж з „Дівою-Обидою” настільки очевидні, що закрадається думка, що вірш Со сюри - миттєва рефлексія на щойно прочитану поезію Маланюка. Ось Маланюкові інвективи: ...Це ти, пусте, неплідне трясця. Ти, Пріська гетьмана Петра. Звідціль черкаська твоя шатость І рабська кров твоя звідціль, І діти, мов дурні курчата, і сліз - пісні, й бандури - біль. А це вже В. Сосюра: Твої шляхи - відчай і камінь, Така прекрасна й, мов на гріх, Ти плодиш землю байстрюками - Багном і гноєм для других. У голові твоїй - макуха Хіба ти можеш жить сама, Російсько-польська потаскуха, Малоросійськая тюрма. Тим часом, я не ставив собі за мету при мирити Є. Маланюка та В. Сосюру, та й чи маю на те право. Тим більше, що це свого часу зро бив сам Євген Маланюк, відгукнувшись гарною статтею на смерть побратима по перу, у якій писав: „Про Сосюру мало сказати, що він був лірик. Він був втілене ліричне джерело націо нальної співучості й органічного мелосу. Коли ходило б про умісцевлення його, як поета в нашім літературнім процесі, то його місце десь в лінії Олеся, яка в підсовєтській дійсності, послідовно пристосовуючись, допровадила до лінії Малишка” (15.01.1965). Мені якраз і хоті лося б говорити про лірику раннього В. Сосюри, представивши читачеві один із повстанських творів В. Сосюри, що свого часу, як це не дивно, був друкований в Україні, а потім на десятиліття був заборонений. Йдеться про ліро-баладу „Пе рстень”. Написана у лютому 1926 року і відразу ж оприлюднена на сторінках журналу „Черво ний шлях”, вона продовжила осмислення пов станської тематики з досить потужним струме нем автобіографізму, що її започаткувала поема „Червона зима”, а продовжили поеми „Оксана”, „Віра”, епопея „Залізниці” та інші. І з таким самим потужним струменем внутрішнього про тиборства чи підсвідомої присутності у кожному із них „двох Володьок”, про яких поет писав в однойменному творі: ...Рвали душу мою два Володьки в бою, і обидва, як я, кароокі, і в обох ще незнаний, невиданий хист. Рвали душу мою - комунар і націоналіст. У цих рядках більше ніж драма роздвоєння ліричного героя, вони спроектовуються на трагедію цілого народу, що вступив у війну за Державність часто не знаючи „чиї ми діти”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top